Merge pull request 'Initial commit' (#1) from master into main
Reviewed-on: #1
This commit is contained in:
commit
8c753633f0
|
|
@ -0,0 +1,12 @@
|
|||
from math import *
|
||||
|
||||
try:
|
||||
x = float(input("Введіть значення x: ").replace(",", "."))
|
||||
y = float(input("Введіть значення y: ").replace(",", "."))
|
||||
|
||||
r = (pow(e, 2 * x) + sin(y)) / (log10(3.8 * x + y))
|
||||
|
||||
print(f"R = {r}")
|
||||
|
||||
except Exception as err:
|
||||
print("Error ocured:", err)
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,22 @@
|
|||
from math import *
|
||||
|
||||
try:
|
||||
a = float(input("Введіть число a: ").replace(",", "."))
|
||||
b = float(input("Введіть число b: ").replace(",", "."))
|
||||
|
||||
sqr_of_sum = pow(a+b, 2)
|
||||
sum_of_sqr = pow(a, 2) + pow(b, 2)
|
||||
|
||||
print(f"Квадрат суми = {sqr_of_sum}")
|
||||
print(f"Сума квадратів = {sum_of_sqr}")
|
||||
|
||||
if sqr_of_sum > sum_of_sqr:
|
||||
print("Квадрат суми - більше.")
|
||||
elif sum_of_sqr > sqr_of_sum:
|
||||
print("Сума квадратів - більше.")
|
||||
else:
|
||||
print("Квадрат суми та сума квадратів рівні.")
|
||||
|
||||
|
||||
except Exception as err:
|
||||
print("Error ocured:", err)
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,13 @@
|
|||
try:
|
||||
a = int(input("Введіть число a: "))
|
||||
b = int(input("Введіть число b: "))
|
||||
|
||||
if a < b:
|
||||
numbers = [i for i in range(a, b+1)]
|
||||
print(*numbers)
|
||||
print(len(numbers))
|
||||
else:
|
||||
print("Error ocured: A>B")
|
||||
|
||||
except Exception as err:
|
||||
print("Error ocured:", err)
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,13 @@
|
|||
# !/bin/sh
|
||||
|
||||
for i in $(seq -1 0.5 1);
|
||||
do
|
||||
for j in $(seq -1 0,5 1)
|
||||
do
|
||||
|
||||
printf "Probe x = $i $((i * 2))\n";
|
||||
printf "%s\n%s\n" "$i" "$j" | python3 dummy.py;
|
||||
printf "\n";
|
||||
sleep 0.25;
|
||||
done
|
||||
done
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,2 @@
|
|||
print(input().replace(",", "."))
|
||||
print(input().replace(",", "."))
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,7 @@
|
|||
text = input("Введіть ваш рядок: ").split()
|
||||
|
||||
if not text:
|
||||
print("Ви ввели пустий рядок, спробуйте ще раз.")
|
||||
exit()
|
||||
|
||||
print("Ваш рядок без зайвих пробілів: {}".format(" ".join(text)))
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,12 @@
|
|||
inp = bytes(input("Введіть вашу послідовність: "), encoding="utf-8")
|
||||
|
||||
if not inp:
|
||||
print("Ви ввели пусту послідовність, спробуйте ще раз.")
|
||||
exit()
|
||||
|
||||
inp = inp.replace(b"<#s>", b"<#>")
|
||||
inp = inp.replace(b"<#S>", b"<#>")
|
||||
inp = inp.replace(b"<S>", b"<#s>")
|
||||
inp = inp.replace(b"<s>", b"<#s>")
|
||||
|
||||
print("Ваша послідовність після редагування: {}".format(inp.decode("utf-8")))
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,34 @@
|
|||
from random import *
|
||||
|
||||
size = input("Введіть розмір бажаного списку: ").strip()
|
||||
|
||||
if not size.isdigit() or size == "0":
|
||||
print("Розмір списку має бути цілим додатним числом десяткової системи числення, спробуйте знову.")
|
||||
exit()
|
||||
else:
|
||||
size = int(size)
|
||||
|
||||
lim_raw = input("Введіть нижню та верхню межі для генерації списку через пробіл: ").split()
|
||||
|
||||
lim_check = "".join(lim_raw).replace("-", "")
|
||||
|
||||
if not lim_check.isdigit() or len(lim_check) <= 1:
|
||||
print("Межі для генерації списку мають бути цілими числами десяткової системи числення, спробуйте знову.")
|
||||
exit()
|
||||
else:
|
||||
low_n, high_n = map(int, lim_raw)
|
||||
if low_n > high_n:
|
||||
print("Нижня межа має бути введена перед верхньою, спробуйте знову.")
|
||||
exit()
|
||||
|
||||
odd_to_even = [randint(low_n, high_n) for i in range(size * 2)]
|
||||
even_to_odd = [randint(low_n, high_n) for i in range(size * 2 - 1)]
|
||||
res_list = []
|
||||
|
||||
for i in range(1, len(odd_to_even), 2):
|
||||
res_list.append(odd_to_even[i])
|
||||
res_list.append(even_to_odd[i - 1])
|
||||
|
||||
res_list = map(str, sample(res_list, size))
|
||||
|
||||
print(f"Список згенерований для вас: {' '.join(res_list)}")
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,21 @@
|
|||
from random import *
|
||||
|
||||
size = input("Введіть кількість рядків та стовпців матриці через пробіл: ").split()
|
||||
|
||||
if not "".join(size).isdigit() or len(size) <= 1 or "0" in size:
|
||||
print("Кількість рядків та стовпців матриці мають бути цілими додатними числами десяткової системи числення надрукованими через пробіл, спробуйте знову.")
|
||||
exit()
|
||||
else:
|
||||
m, n = map(int, size)
|
||||
|
||||
matrix = [[randint(0, 10) for i in range(n)] for i in range(m)]
|
||||
|
||||
print("Згенерована матриця:\n{}|\n".format("|\n".join(["|".join([f"{item:4}" for item in row]) for row in matrix])))
|
||||
|
||||
fixed_matrix = [matrix[i] for i in range(len(matrix)) if len(matrix[i]) == len(set(matrix[i]))]
|
||||
|
||||
if not fixed_matrix:
|
||||
print("Повторювані елементи є в усіх рядках матриці.")
|
||||
exit()
|
||||
|
||||
print("Матриця без рядків з повторюваними елементами:\n{}|\n".format("|\n".join(["|".join([f"{item:4}" for item in row]) for row in fixed_matrix])))
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,6 @@
|
|||
from random import sample
|
||||
|
||||
symbols = bytearray(input("Your sequence: ").replace(" ", ""), "utf_8")
|
||||
|
||||
print(str(bytearray(sample(symbols, 3)), "utf_8"))
|
||||
#print(f"Your word: {bytearray(sample(symbols, 3)).decode(encoding='utf_8')}.")
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,8 @@
|
|||
from random import sample, randint
|
||||
|
||||
with open("list.txt") as surnames_list:
|
||||
surnames = surnames_list.read().splitlines()
|
||||
|
||||
surnames = sample(surnames, randint(5, len(surnames)))
|
||||
|
||||
print(surnames)
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,182 @@
|
|||
import random
|
||||
import curses
|
||||
import copy
|
||||
|
||||
class Participant:
|
||||
def __init__(self, surname, gender, drugs, weight_category, result):
|
||||
self.surname = surname
|
||||
self.gender = gender
|
||||
self.drugs = drugs
|
||||
self.weight_category = weight_category
|
||||
self.result = result
|
||||
|
||||
class CompetitionContainer:
|
||||
def __init__(self):
|
||||
self.participants = []
|
||||
|
||||
def clamp_result(self, result):
|
||||
if 0 <= result <= 100:
|
||||
return result
|
||||
elif result > 100:
|
||||
return 100
|
||||
else:
|
||||
return 0
|
||||
|
||||
@property
|
||||
def max_len(self):
|
||||
return max( [len(j.surname) for j in self.participants] )
|
||||
|
||||
def generate_random_participant(self, max_surname_len = 10):
|
||||
surname = chr(random.randint(1040, 1066)) + "".join([chr(random.randint(1072, 1098)) for i in range(random.randint(4, max_surname_len))])
|
||||
gender = random.choice(["чоловік", "жінка"])
|
||||
drugs = (random.random() <= 0.04)
|
||||
weight_category = random.choice(["мінімальна", "найлегша", "легка", "напівсередня", "середня", "напівважка", "важка"])
|
||||
result = round(random.random() * 100, 2)
|
||||
return Participant(surname, gender, drugs, weight_category, self.clamp_result(result + int(drugs)*random.randint(0, round(100 - result))))
|
||||
|
||||
def add_new_participants(self, amount = 40):
|
||||
self.participants += [self.generate_random_participant() for i in range(amount)]
|
||||
self.participants.sort(key = lambda x: x.result, reverse = True)
|
||||
|
||||
def get_table(self, params):
|
||||
p = copy.deepcopy(self.participants)
|
||||
for i in params:
|
||||
p = [j for j in p if getattr(j, i[0], False) == i[1]]
|
||||
|
||||
return "Таблиця найкращих результатів за фільтрами: {}\n".format(", ".join([ "{} - {}".format(k[0], k[1]) for k in params ])) + "\n".join( [ "{}: {} балів".format(i.surname.rjust(self.max_len), i.result) for i in p if (not i.drugs) ] )
|
||||
|
||||
def get_disqualified(self):
|
||||
return ["Дискваліфіковані:"] + ["{}: {} балів".format(k.surname.rjust(self.max_len), k.result) for k in self.participants if k.drugs]
|
||||
|
||||
class ScreenManager:
|
||||
def __init__(self):
|
||||
self.buffered_result = ["Вітаємо у інтерактивній консолі!", "Наявні команди:", "лідери [жінки/чоловіки] [мінімальна/найлегша/легка/напівсередня/середня/напівважка/важка]", "учасники [жінки/чоловіки] [мінімальна/найлегша/легка/напівсередня/середня/напівважка/важка]", "дискваліфіковані"]
|
||||
self.input_buffer = []
|
||||
self.suggests_buffer = ["учасник", "найращі", "додати_учасників", "очистити_учасників", "дискваліфіковані", "вихід"]
|
||||
self.screen = curses.initscr()
|
||||
self.LINES, self.COLS = self.screen.getmaxyx()
|
||||
curses.noecho()
|
||||
self.running = True
|
||||
|
||||
self.possible_parameters = {"gender": {"жінка", "чоловік"}, "weight_category": {"мінімальна", "найлегша", "легка", "напівсередня", "середня", "напівважка", "важка"}}
|
||||
self.suggest_base_commands = ["учасник", "найкращі", "додати_учасників", "очистити_учасників", "дискваліфіковані", "вихід"]
|
||||
self.suggest_types = ["жінка", "чоловік", "мінімальна", "найлегша", "легка", "напівсередня", "середня", "напівважка", "важка"]
|
||||
|
||||
self.render_buffer()
|
||||
|
||||
while self.running:
|
||||
self.process_input()
|
||||
|
||||
curses.endwin()
|
||||
|
||||
def process_input(self):
|
||||
c = self.screen.get_wch()
|
||||
if c == '\x0a':
|
||||
self.buffer_results()
|
||||
del self.input_buffer[:]
|
||||
elif c == '\x7f':
|
||||
if len(self.input_buffer):
|
||||
self.input_buffer.pop()
|
||||
elif c == '\x09':
|
||||
if len(self.suggests_buffer) > 0:
|
||||
self.input_buffer = list("".join("".join(self.input_buffer).rsplit(" ", 1)[:-1]) + " " + self.suggests_buffer[0])
|
||||
else:
|
||||
self.input_buffer.append(c)
|
||||
|
||||
self.auto_suggest()
|
||||
self.render_buffer()
|
||||
|
||||
def render_buffer(self):
|
||||
self.screen.clear()
|
||||
|
||||
# rendering results of previous command
|
||||
for i in range(min(len(self.buffered_result), self.LINES-13)):
|
||||
self.screen.addstr(i, 0, self.buffered_result[i])
|
||||
|
||||
# auto-completion (missing at the moment)
|
||||
for i in range(min(len(self.suggests_buffer), 10)):
|
||||
overflow = max(len(self.suggests_buffer[i]) - (self.COLS - len(self.input_buffer)) + 5, 0)
|
||||
self.screen.addstr(self.LINES-2-i, len(self.input_buffer) + 2, self.suggests_buffer[i][overflow:])
|
||||
|
||||
# rendering user input string
|
||||
if len(self.input_buffer) < self.COLS - 6:
|
||||
self.screen.addstr(self.LINES-1, 0, "> " + "".join(list(map(lambda x: str(x), self.input_buffer))))
|
||||
else:
|
||||
overflow_amount = len(self.input_buffer) - (self.COLS - 6)
|
||||
self.screen.addstr(self.LINES-1, 0, "> ..." + "".join(list(map(lambda x: str(x), self.input_buffer[overflow_amount:]))))
|
||||
|
||||
# flush the screen buffers
|
||||
self.screen.refresh()
|
||||
|
||||
def auto_suggest(self):
|
||||
if len(self.input_buffer) > 0:
|
||||
cs = [i for i in "".join(self.input_buffer).split(" ") if i != ""]
|
||||
if len(cs) == 1:
|
||||
self.suggests_buffer = [j for j in self.suggest_base_commands if j.startswith(cs[0])]
|
||||
elif len(cs) == 2:
|
||||
if cs[0] == "учасник":
|
||||
self.suggests_buffer = [k.surname for k in cc.participants if k.surname.startswith(cs[1])]
|
||||
elif len(cs) > 1:
|
||||
if cs[0] == "найкращі":
|
||||
self.suggests_buffer = [i for i in self.suggest_types if i.startswith(cs[-1])]
|
||||
|
||||
|
||||
def buffer_results(self):
|
||||
command = "".join(self.input_buffer)
|
||||
|
||||
if len(command) > 0:
|
||||
cs = command.split(" ")
|
||||
|
||||
while "" in cs:
|
||||
cs.remove("")
|
||||
|
||||
if len(cs) == 0:
|
||||
self.buffered_result = ["Команда не введена!"]
|
||||
return 0
|
||||
|
||||
params = {}
|
||||
|
||||
if cs[0] == "найкращі":
|
||||
if len(cs) == 1:
|
||||
self.buffered_result = cc.get_table([]).split("\n")
|
||||
else:
|
||||
for i in cs[1:]:
|
||||
for j in self.possible_parameters:
|
||||
if i in self.possible_parameters[j]:
|
||||
params[j] = i
|
||||
|
||||
self.buffered_result = cc.get_table(list(params.items())).split("\n")
|
||||
|
||||
elif cs[0] == "учасник":
|
||||
if len(cs) == 2:
|
||||
if cs[1] in [i.surname for i in cc.participants]:
|
||||
self.buffered_result = [ "{}: {} балів".format(i.surname.rjust(len(i.surname)), i.result) for i in cc.participants if i.surname == cs[1]]
|
||||
else:
|
||||
self.buffered_result = ["Помилка!", "Невідомий учасник"]
|
||||
|
||||
elif cs[0] == "дискваліфіковані":
|
||||
self.buffered_result = cc.get_disqualified()
|
||||
elif cs[0] == "вихід":
|
||||
self.running = False
|
||||
|
||||
elif cs[0] == "очистити_учасників":
|
||||
cc.participants.clear()
|
||||
self.buffered_result = ["Успіх!", "Список учасників було очищено"]
|
||||
elif cs[0] == "додати_учасників":
|
||||
if (len(cs) == 2) and (cs[1].isdigit()):
|
||||
cc.add_new_participants(int(cs[1]))
|
||||
elif (len(cs) == 1):
|
||||
cc.add_new_participants()
|
||||
else:
|
||||
self.buffered_result = ["Помилка!", "Ви ввели неправильну кількість аргументів для команди додати_учасників"]
|
||||
else:
|
||||
self.buffered_result = ["Такої команди не існує!"]
|
||||
else:
|
||||
self.buffered_result = ["Команда не введена!"]
|
||||
|
||||
|
||||
if __name__ == "__main__":
|
||||
cc = CompetitionContainer()
|
||||
cc.add_new_participants()
|
||||
|
||||
sm = ScreenManager()
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,698 @@
|
|||
Марко Вовчок. Оповiдання
|
||||
Марко Вовчок. Оповiдання
|
||||
|
||||
ГОРПИНА
|
||||
I
|
||||
Старий Якименко оженив сина та таку-то вже невiсточку собi взяв, що й
|
||||
не сказати! Бiлолиця, гарна й весела, а прудка, як зайчик; i в хатi й на
|
||||
дворi в'ється, порядкує, господарює, i спiває, i смiється, аж геть чутно
|
||||
її голосок дзвенячий. Аби на свiт благословилось, уже вона й прокинулась,
|
||||
як рання пташка, i клопочеться, й бiгає. I свекру догодить-услужить, i
|
||||
чоловiка пожалує, i дiло не стоїть - зроблено все. Живуть щасливо,
|
||||
любенько; старий, на їх глядячи, тiльки бога милосердного дякує.
|
||||
Одно й журило їх, що дiток господь не дає. Вона, було, як де попаде
|
||||
чужу дитинку, то вже й цiлує, й милує, а сама зiтхне тяжко.
|
||||
Аж ось послав їм господь, - уродилась дiвчинка. Так-то вже кохає та
|
||||
пестить Горпина свою первичку, i з рук не спускає; аби прокинулось, аби
|
||||
поворухнулось - уже вона й коло колиски, i хрестить, i цiлує, i колише, i
|
||||
спiває над нею. На панщину поженуть, - дитинку за собою несе та вже й
|
||||
моститься там з нею; сама робить, а око бiжить до дитинки.
|
||||
Ото, було, молодицi й жартують:
|
||||
- А що, - кажуть, - ваша дочка, Горпино? Вона й почне:
|
||||
- Та вже всмiхається, сестрицi-голубоньки, i рученята до мене
|
||||
простягає; вже знає мене; нi до кого не йде, тiльки до мене. Свекор
|
||||
бубликом манив - не хоче! I в долонечки вже плеще! Вийду я з хати та з-за
|
||||
дверей i дивлюсь, а воно й водить оченятами - шукає мене!
|
||||
- Розумна, розумна зросла, - кажуть. - Готуй лишень посаг та рушники:
|
||||
хутко й свататимуть!
|
||||
А дiвчинка, справдi, як та квiточка розпукується; таке славне
|
||||
дитяточко, веселе й здорове, на пречудо!
|
||||
II
|
||||
Тим врем'ям помер наш пан; почав молодий господарювати. I старий був
|
||||
недобрий, а сей такий лихий, що нехай господь боронить! Так людей жене,
|
||||
гiрш як тих волiв. Отеє три днi панськi одбудем, а четвертий за подушне,
|
||||
п'ятниця й субота якiсь толочнi повидумували. А яка толока? Не то страви,
|
||||
та й хлiба не дають. День при днi, день при днi робимо. Перше все
|
||||
сподiвались: молодий пан буде добрий, та й дождали собi доброго! Вiн був
|
||||
не дуже багатий, а жити пишно, у розкошi великiй хотiв, по-панськи! Що
|
||||
йому до того, що люди, було, на нивi падають? Вiн собi то коней заведе
|
||||
таких, що як змiї, то коляску купить новеньку, то у мiсто поїде - там
|
||||
стратиться.А нам iще, було, кажуть сусiднi панки (вони заходять часто з
|
||||
чужими людьми в розмову, а своє, то б'ють так, як i великi пани - аби рука
|
||||
досягла); то й кажуть було: "Десь у вас тепереньки пан добрий дуже! Так
|
||||
говорить, що аж лихо! Що мужикїв треба й наукам учити, i жалувати, i
|
||||
невiть-що! Десь його мудро дуже навчено!"
|
||||
А се справдi перше говорив, що й хати новi поставлю у три вiконця, а
|
||||
потiм - то й старi розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть,
|
||||
панську iстоту не переробиш!
|
||||
Все село як за стiну засунулось, такi смутнi всi, що сумно й глянуть!
|
||||
Тiльки Горпина трохи веселенька, тiшитьея малою донечкою та й про
|
||||
громадське лихо забуває. Та не минула й її лиха година! Занедужала
|
||||
дитинка, кричить, плаче. Горпина й сама плаче над нею, та нiчого не
|
||||
врадить. Бiгав старий свекор до лiкарки - нема дома, та навiть i з
|
||||
молодиць нема нiкого: всi на панщинi. Далi й за Горпиною прийшли:
|
||||
- Чому не йдеш?
|
||||
- В мене дитина нездужає, - каже вона плачучи.
|
||||
- Пановi треба робити, а про твою дитину байдуже. Мусила йти. Узяла
|
||||
дитину, обгорнула та й пiшла. А воно, бiднесеньке, кричить та кричить.
|
||||
Дойшли, пан стрiчає сам, такий гнiвний, крий мати божа! Почав її словами
|
||||
картати, а дитиночка на руках так i пручається - кричить. Пан iще гiрш
|
||||
розгнiвався:
|
||||
- Геть ту дитину! - гукнув, - геть! Треба менi робити, а не з дитиною
|
||||
панькатись!
|
||||
Звелiв десятнику додому однести.
|
||||
- Ой, паночку, голубчику! - благає його Горпина плачуща. - Нехай же я
|
||||
хоч однесу сама! Паночку мiй! Будьте милостивi! Се моя дитинка єдина!
|
||||
- Неси, неси, - каже десятнику, - а ти роби дiло, коли не хочеш кари
|
||||
здобути.
|
||||
Понесли дитинку полем. Iще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та
|
||||
болiзний; далi все тихш, а там i зовсiм затихло.
|
||||
III
|
||||
Як уже вона там робила сей день, - увечерi прибiгла додому, аж дух їй
|
||||
захватило:
|
||||
- Дитинко моя! Донечко! Чи ви ж доглядали її, батеньку? Скажiть же бо,
|
||||
що й як?
|
||||
- Та годi побиватись, дочко, - каже старий свекор, - дякувати
|
||||
господовi, втихла трохи.
|
||||
Та не надовго: вночi прокинулось iзнов та ще гiрш страждає, аж горить.
|
||||
Радилась Горпина з бабами, - нiчого не врадили, нiчого не помоглося. А тут
|
||||
день уже нахопляється, треба на панщину йти. Згадала Горпина, що чула
|
||||
колись, як дитина не спить, то настояти маковi головки на молоцi та й дать
|
||||
випити. Так вона й зробила. "Нехай хоч воно вiдпочине - не мучиться", -
|
||||
думає. Як дала їй, дитина зараз i втихла, засипати почала, та так крiпко
|
||||
заснула i не здригнулась, як крикнув десятник на весь голос: "На панщину!"
|
||||
Положила Горпина дочку в колисцi, перехрестила та й пiшла плачучи.
|
||||
Як там її лаяли, як на неї сварились - i не слухає, аби їй до вечора
|
||||
дождати! Перемучилась день. От сонечко вже за синю гору запало, от уже й
|
||||
вечiр. Бiжить вона додому, бiжить... Убiгла в хату: тихо й темно. Вона до
|
||||
колиски, за дитину, - дитина холодна лежить: не ворухнеться, не дише.
|
||||
IV
|
||||
- Тату! - крикнула.
|
||||
- А чого, дочко, мене лякаєш? Я був задрiмав. Мала спить i досi.
|
||||
Горпина й слова не промовить, обхопила дочку руками та наче й замерла.
|
||||
Старий iзнов задрiмав.
|
||||
- Свiтла! Свiтла дайте! - скрикнула. - Тату! Свiтла! Старий викресав
|
||||
огню. "Що се з нею подiялося?" - думає, та як засвiтив, глянув, так i
|
||||
прикипiв на мiсцi. Стоїть серед хати Горпина, аж почорнiла i страшно
|
||||
дивиться, а на руках у неї мертва дитина.
|
||||
- Дочко, - промовив старий, - дочко!
|
||||
- А що, - одмовляє, - бач, як помоглося! Затихла моя дитинка, не
|
||||
кричить!
|
||||
А далi як заплаче, як затужить, - де тi й сльози беруться! Так i
|
||||
ллються струменем.
|
||||
Почули люди, прибiгли, говорять, вмовляють. Вона мов i не чує, i не
|
||||
одiрвуть од дитинки. Чоловiк ходить сам як не при собi; свекор аж
|
||||
занедужав.
|
||||
Стали похорон ладити. От уже й домовинку принесли новеньку, всипали
|
||||
квiтками пахучими та зiллям.
|
||||
- Горпино, - кажуть, - дай дитину.
|
||||
Не дала. Сама обмила її й положила. Час уже й нести, а вона стоїть -
|
||||
дивиться. Люди до неї говорять - не чує, не слухає.
|
||||
Одвели якось, узяли й понесли. Глянула вона тодi вперше округи,
|
||||
перехрестилась i собi пiшла. Куди люди не ступлять, i вона слiдком за
|
||||
ними, за тою домовинкою; йде, словечка не промовить. I в церквi достояла
|
||||
мов спокiйна, та як стали ховати, боже мiй милий! так i кинулась за дитям
|
||||
у яму. Ледве вхопили її та принесли додому, мов неживу.
|
||||
Хорувала вона тяжко тижнiв iзо три. Якось господь помилував, вернув
|
||||
здоров'я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умi.
|
||||
Цiлiсiнький день ходить мовчки та городнiй мак iзбирає; а спитати, нащо?
|
||||
"А се, - каже, - для моєї дитинки".
|
||||
Взимку то все плаче: "Нема макiвокi Чим менi донечку рятувати!"
|
||||
Аби почала перша макiвочка бринiти, вже й угледить, i зараз вирве й
|
||||
любує єю, не натiшиться. То ще дiло робить, порається, а тiльки зацвiтуть
|
||||
маки в городах, вона й хату покине i не вийде з тих макiв. Iдеш понад
|
||||
городами, то й бачиш: сидить мiж повними макiвками в бiлiй сорочцi, гарно
|
||||
убрана, у намистi, й сама ще молоденька, -тiльки як крейда бiла; сидить та
|
||||
перекидається макiвочками, i всмiхається, як дитина... А маки процвiтають,
|
||||
i бiлим, i сивим, i червоним квiтом повно.
|
||||
СЕСТРА
|
||||
I
|
||||
Мати вмерла - я ще малесенькою була, добре й не запам'ятаю. Тiльки менi
|
||||
наче сниться, що хитав мене хтось у колисцi i спiвав надо мною тихесенько.
|
||||
Як поховали панiматку, батько не хотiв удруге оженитись. Не буде вже
|
||||
над мою першу милу, - було, каже. - Коли господь її прийняв, нехай уже
|
||||
дiточки господарюють!"
|
||||
Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рiвно, i брата й мене.
|
||||
Жили ми при достатку, всього було доволi; що, було, собi задумаю, те й
|
||||
зроблю: все менi вiльно було. Що яке-то моє дiвування було розкiшне й
|
||||
веселе, то й згадать любо! Нехай мiй батенько царствує!
|
||||
Погуляла дiвчиною рокiв зо три; сватають мене. Я все не хочу. а батько
|
||||
не силує, хоч там якi були й багатi, й пишнi женихи. Аж ось послав i менi
|
||||
господь до пари й до любовi. Мiй жених був хороший такий, господи!
|
||||
Чорнявий, ставний... Так-то вже я його сподобала! Тiльки й на думцi, що
|
||||
Павло; як би то хутче побачитись! А вiн не з нашого села був, геть iз
|
||||
чужого. Побачу - й веселенька, а не побачу, то такий уже сум мене вiзьме,
|
||||
такий жаль обiйме, що й свiт менi не милий! Спiзниться вiн на гуляннячко,
|
||||
я й очi виплачу. "Може, - думаю, - в його друга є дiвчина". Коли так по
|
||||
Семенi, другого дня, i не сподiвалась, i не снилось менi, та й посватався
|
||||
вiн. Батько поблагословив. Дарма що чужестороннiй, та господар був добрий
|
||||
такий, хазяйствував, що й на сторонi його всяке знало.
|
||||
Привiз мене чоловiк на своє господарство. Боже мiй милий! Як-то жили ми
|
||||
любенько! Та не дав йому господь довгого вiку... Тiльки всього два роки
|
||||
була я за ним. Такий вiн був люб'ячий до мене! В хату то й заглянуть
|
||||
весело: як у вiночку. Сидимо, робимо чи так говоримо, усе собi вкупцi.
|
||||
Коли тут - лихо менi тяжке - рознедужався Павло мiй. Кидалась я й до
|
||||
знахарiв, i до лiкарiв - нiхто нiчого не врадив! Смерти, кажуть, не
|
||||
одперти... помер Павло...
|
||||
Приїхав за мною батько та й до себе взяв. Чоловiкову хату продали i
|
||||
худобу всю.
|
||||
- Живи в мене, дочко! Чого ти маєш у чужому селi одинока сидiти! Хiба
|
||||
ти сирота, нехай бог милує!
|
||||
II
|
||||
А брат мiй тими часами оженився, узяв таки з нашого села дiвчину;
|
||||
моторна така, чепурна, що й годi! I дитинка в їх була, дiвчинка, як
|
||||
ясочка, свiжа й повна, як гурочок.
|
||||
Не поплакала я ще й пiвроку за своїм Павлом а тут i батька ми поховали.
|
||||
Кажуть люди: як одна бiда йде то й другу за собою веде. - то недурно й
|
||||
кажуть! До якого с часу ми добре жили; далi зубожiв мiй брат: то хлiб не
|
||||
вродив, то худоба вигинула; а п'ятеро дiток бог дав: двi дiвчини й три
|
||||
хлопцi. Журиться так брат, аж в'яне. Невiстка смутная ходить, i дiтки
|
||||
навiть посумiли. Таке вже настало що й хлiба нi за що купити.
|
||||
- Сестро! - каже брат. - Коли твоя ласка, позич менi грошей! Як буду
|
||||
жив, зароблю - оддам, а вмру, то бог тобi оддасть!
|
||||
Я й прзичила йому тi грошi, що за хату й за худобу взяла, та нiби в нас
|
||||
i в хатi повеселiшало: i брат заговорить, i братова всмiхнеться, й дiтвора
|
||||
бубонить, регочеться. Я радiю: "Слава господовi, що i в нас, як i в людей
|
||||
благодатно!" Купив мiй брат худобу, став потроху розживаться.
|
||||
Ми з братом щиро любилися зроду, змалку. Щоб посваритись або скривдити
|
||||
одно одного, крий боже! Вже як там не погодимось на чому, то подаруємось.
|
||||
I небожата мене дуже жалували, аж за мене було змагаються мiж собою:
|
||||
"Се моя тiтка!", а той собi тягне: "Моя!" Та як учепляться цiлувати, то
|
||||
було й роботу з оук вихоплять, i хустка з голови спаде.
|
||||
Тiльки братова багацько гордувала. Вже ж я й годила як малiй дитинi, та
|
||||
нi, не вгодила! "Братова, серце! - було раджу їй. - Зробiмо так да отак,
|
||||
то добре буде". Там чи купити що, чи продати, - зроду-вiку не послухає;
|
||||
хоч шкода з того видима буде; вона свого докаже. Перед нею затихну,
|
||||
поплачу нишком, та й годi. Не хотiла брата турбувати; знов до неї з
|
||||
ласкавою мовою пiдiйду.
|
||||
Якось розсаду з нею садимо в городi. Я говорю до неї; вона, мов не чує,
|
||||
одiйшла собi геть. Важко менi на серцi - заспiвала собi; спiваю, а сльози
|
||||
так з очей i ллються... Коли чую: "Боже помагай, i день вам добрий!"
|
||||
Дивлюсь - се наша сусiда. Перехилилась через тин та й кланяється. Я
|
||||
хутенько втерла сльози.
|
||||
- Добридень, - кажу, - сестрице!
|
||||
- А я оце до вас iду.
|
||||
- Та милостi ж вашої просимо!
|
||||
- Чи не продали б ви менi розсади трошечки?
|
||||
- То вже для чужого продати, а для сусiди й так треба дати.
|
||||
- Коли ваша ласка, серце! - i простягає менi глечичка.
|
||||
Я набрала скiльки там у глечичок та й дала їй. Подякувала та жiнка та й
|
||||
пiшла собi. Братова на мене й накинулась.
|
||||
- Се, - каже, - як усi господарюватимуть, то й господарство моє
|
||||
рознесуть чисто! Такi й золоту гору розiмчать!
|
||||
Як почала, як почала... Мати божа милостива! Я тiльки слiзьми
|
||||
вмиваюсь...
|
||||
- Братова, - кажу, - не жалувала я для вас нiчого, поки що мала! Грiх
|
||||
вам буде, що ви мене хлiба куском тепер дорiкаєте! - Покинула робити й
|
||||
вийшла з города.
|
||||
Тяжко й важко менi. Узяла собi таку думку: "Покину їх, пiду служити!"
|
||||
Зiбрала своє добро; що в тлумочок склала, а що покликала братових дiвчаток
|
||||
та їх обдiлила. У мене було всякої одежини й не злiчити, а все добра,
|
||||
нова. Скiльки полотна було, хусток, плахот, юпок! Дiти радiють; зараз
|
||||
дiвчатка й почали вбиратись. "А чи менi гарно, тiтусю?" - "А менi?" - "Як
|
||||
оддамся, то зав'яжу оцю червону хустку", - говорить, а сама ще така, як
|
||||
узлик. Джергочуть коло мене, а менi вже так жалко, що й словечка не скажу;
|
||||
за слiзоньками свiту божого не бачу! I дiти помiтили - жалують мене:
|
||||
"Тiточко-любочко! Чого ви журитесь? Може, хто вас налаяв? Може, ви
|
||||
нездужаєте?" Обсiли мене, як дрiбнi пташенята. "Не плачте", - вмовляють та
|
||||
менi рученятами очi затуляють.
|
||||
III
|
||||
Чую, так надвечiр, брат iде. Я уступилась та й сiла в кутку. Вiн
|
||||
веселий увiйшов:
|
||||
- Здоровi, дiточки, й ти, сестро!..
|
||||
За ним i братова в хату. Посiдали вечеряти вони й дiти.
|
||||
- А ти чому не йдеш, сестро?
|
||||
- Спасибi, братику, не хочу.
|
||||
Вiн подивився на мене пильно й жiнцi в вiчi, похитав головою.
|
||||
- О жiнко! - каже. - Се вже, бачу, твої примхи! Не обижай сестри: грiх
|
||||
тобi буде!
|
||||
- Оце менi лиха година та нещаслива! Хiба ж я в тебе наймичка, що менi
|
||||
не вiльно й слова сказати! Ганю я твою сестру, чи що? Я тiльки правду щиру
|
||||
сказала!
|
||||
Покинула вечеряти й з хати пiшла.
|
||||
А старшенька дiвчинка до батька:
|
||||
- Чого се, тату, тiтка все плаче? Так плаче, що господи! Що мати їй
|
||||
сказала?
|
||||
Брат змовчав, тiльки по голiвцi дiвчинку погладив. По вечерi зблизився
|
||||
до мене, сiв поруч зо мною та:
|
||||
- Сестро моя, - каже, - не журись, голубко! Досi жили з тобою любенько,
|
||||
треба б так i звiкувати. Нас тiльки двойко в свiтi... Подаруй моїй жiнцi
|
||||
яке там незвичайне слово, зроби менi таку велику ласку, сестро моя
|
||||
рiдненька!
|
||||
- Братику мiй, голубчику! Нехай же мене господь милосердний боронить,
|
||||
щоб я з тобою в сварку заходила, - кажу. - Що твоя жiнка мене обидила, я
|
||||
їй те дарую, тiльки важко менi на серцi, братику мiй! Нехай поплачу, -
|
||||
полегшає.
|
||||
- Не плач, сестронько, годi!
|
||||
- Я, брате, хочу вас покинути.
|
||||
Вiн так i стрепенувсь:
|
||||
- А де ж ти будеш?
|
||||
- Пiду служити!
|
||||
- Що се в тебе за думки такi, сестро! Зглянься, на бога! - почав
|
||||
вговоряти та вмовляти, й жiнку привiв, - i вона просить:
|
||||
- Не кидай нас!
|
||||
Почули дiти. Боже! Як кинуться до мене та в плач!
|
||||
- Тiточка наша любенька! Хоче нас кидати! Не кидай, ми тобi будем
|
||||
годити, ми тебе шануватимем!
|
||||
Що против кого, а против дiтей я й не зговорю. Пригорнула малих до
|
||||
серця та тiльки плачу.
|
||||
А брат думає, що то вже я роздумалась, дякує:
|
||||
- Спасибi, сестро, що ти моїх дiток жалуєш! Та вони без тебе посиротiли
|
||||
б, як без рiдної матерi.
|
||||
А я таки маю думку йти в службу.
|
||||
Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки, та гадки, та
|
||||
журба пекуча. Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь! Мала й
|
||||
худобу, i господарство своє, зросла в розкошi, а доводиться служити за
|
||||
хлiба шматок та годити, може, i лихому, i ледачому кому! Треба й правду, й
|
||||
неправду терпiти, треба привикати! Зазнаю чужої сторони, яка вона є!
|
||||
Перебуду всякого горя й лиха! Нiхто мене не жалуватиме; нiхто не сяде, не
|
||||
зажуриться коло мене, анi словця любого та щирого не промовить! Звiсно,
|
||||
чужi люди хоч i добрi, та не знатимуть, яка я; а я знов їх не знатиму.
|
||||
IV
|
||||
Ранiсiнько-ранiсiнько пiднялась. Усi сплять; iще й на зорю не
|
||||
займається, - iмла. Востаннє глянула на дiток, на брата. I братової жалко
|
||||
стало. Взяла свiй тлумочок та тихенько й вийшла з хати.
|
||||
Iду, iду i не оглядаюсь. От i велика могила, що геть за околицею
|
||||
зеленiє. Зiйшла на могилу та й глянула тодi на своє село; а сонечко саме
|
||||
сходить... Село як на долонi, так менi в очах замигтiли бiлi хати,
|
||||
колодязне цямриння, розквiтлi садки й городи. Побачила й батькiвське
|
||||
подвiр'я, i ту вербу кучеряву, гiллясту, що малою ще дiвчинкою пiд нею
|
||||
гралась. Стою i з мiсця не зворухнуся, - задивилась. Що менi там кожна
|
||||
стежечка, кожний кущик знакомiсiнькi; дивлюсь туди та дiтство й дiвування
|
||||
своє розкiшне, i замiжжя щасливе, i вдiвство гiрке - все мов по писаному
|
||||
вичитую.
|
||||
Куди менi йти? Нiкого й нiчого не знаю, i сум, i неспокiй мене обiймає.
|
||||
Чула колись iще од батька-покiйничка, що в Дем'янiвцi живуть якiсь родичi
|
||||
нашi: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща. "Пiду собi до їх, -
|
||||
думаю, - все менi буде охiтнiше служити, де мiй рiд ведеться".
|
||||
Iду шляхом, - боюсь так, що мати божа! Раденька вже, як хто навстрiч
|
||||
менi береться. А шлях не спить: то той стрiнеться, то iнший, то возом їде,
|
||||
то йде. Вже скiльки сiл минула, i козачих, i панських, не забарююсь i не
|
||||
дуже в речi заходжу: розпитуюсь дороги в Дем'янiвку, подякую за хлiб-сiль
|
||||
та й далi.
|
||||
Другого дня притомилась я дуже та й сiла спочити в холодку пiд вербою.
|
||||
Округи мене то жито половiє, а в житi купка льону голубо цвiте; то ячмiнь
|
||||
колоситься; оддалеки гайок синiє, пiсочаний шлях угору закручується, як
|
||||
золота нитка; день бог дав жаркий, i вiтерець не дмухне - тихо; тiльки
|
||||
якась пташка сама собi щебече, наче моя душа бiдолашна, та гудуть бджоли
|
||||
понад пахучою гречкою.
|
||||
Коли дивлюсь - iдуть якiсь люди гурбою: i старi, й молодi, i дiтвора;
|
||||
зблизились до мене й на добридень дали. "Добридень! - кажу й собi. -
|
||||
Садовiться, та одпочиньмо трохи". Бачу, що дуже вони потомленi.
|
||||
- Звiдки вас господь несе? - питаю чорноброву, хорошу молодицю, що
|
||||
дитинку на руках тiшила
|
||||
- На прощу ходили, у Києвi були, - каже. - А вас куди мати божа та
|
||||
добра доля веде?
|
||||
- У Дем'янiвку, коли знаєте.
|
||||
- Оце б то не знати, коли самi з Дем'янiвки! Се нам цин шляшок iз вами;
|
||||
то разом i пiдемо!
|
||||
- А чи не знаєте там коваля Ляща?
|
||||
- Ляща? Який же то коваль Лящ? Нi, серце, не знаю й не чула. Є в нас
|
||||
Лящi, так то не ковалi, а так собi хлiбороби, як i ми.
|
||||
- Спитай мене, молодичко, - озвалась стара бабуся, обдiляючи дiток, що
|
||||
обсiли її, хлiбом i поглядаючи на мене ласкаво. - Я зазнала ще того коваля
|
||||
Ляща i жiнку його знала, - нехай над обома земля пером! Добрячi були люди
|
||||
покiйнички!
|
||||
- А давно ж вони померли, бабусю?
|
||||
-Давненько, моє серце. Вже рокiв iз дев'ятнадцять буде. На одному тижнi
|
||||
й померли; як щиро любилися, так одно без одного й не жило. Перше вiн
|
||||
переставився, а за 'їм i вона; вкупi поруч i поховали їх. Хата спустiла,
|
||||
бо не було в їх нi роду, нi плоду. Се, мабуть, чи не до них iшла? Може,
|
||||
родичка? Бо вона була здалека взята.
|
||||
- До їх, бабусю, та лиха моя доля.
|
||||
- Нехай господь милує! Що ж тобi за пригода така, серце?
|
||||
- Iду служби шукати, то думала, що родичi, то службу менi нарадять, а
|
||||
тепереньки, голiвко моя бiдная! Не знаю, що й робитиму!
|
||||
- Шкода жугiитись, молодичко! Журбою поля не перейдеш! Ось я тобi
|
||||
службу нараджу, йди до нашого отця Iвана служити. Я в його i хрестилась, i
|
||||
вiнчалась, i досi живу, та, мабуть, i вмру у нього. Що то за добрячi люди,
|
||||
старосвiтнi, простi! Їх тiльки двойко, обоє старенькi вельми. Була дочка,
|
||||
оддали замiж, та не довго й погосподарювала - умерла. Дiвчинка зосталась,
|
||||
то старi при собi держать унучечку. Славне таке дитятко, що годi! Отець
|
||||
Iван уже дуже старий i темний рокiв iз дев'ять, а служби божої не кидає.
|
||||
Дознався був владика, що слiпий старець чинить у божому домi одправу, - i
|
||||
заборонив. Так люди виходили усенькою громадою просити за його, щоб
|
||||
оставлено. "Люди добрi, - рече їм владика, - коли вiн такий вам любий, то
|
||||
я не бороню йому стояти при престоловi божому й до кончини його вiку;
|
||||
треба тiльки менi вивiрити на свої очi, що темний слiпець благоподобно
|
||||
службу божу одправляє". Наїхав владика й хвалу боговi оддав, що так твердо
|
||||
й не-помилешно темний править службу божу, i хрестом його благословив...
|
||||
Iди до їх, молодичко. Роботи буде небагацько. Здужатиму, то й я поможу.
|
||||
- Спасибi вам, бабусю моя ласкавая! Нехай же господь дає вам усе добре!
|
||||
- Ну, тепереньки полуднуймо та й поберiмось далi. Сьогоднi й дома
|
||||
заночуємо, коли бог дасть.
|
||||
V
|
||||
Дем'янiвка та в долинцi, мов у зеленому гнiздечку, лежить. Село велике
|
||||
й багате. Двi церкви, одна мурована, висока, друга дерев'яна й давня
|
||||
сильне, аж у землю вросла й похилилась. Отець Iван жив за мурованою
|
||||
недалечке; мав собi домочок, i садок, i город, - невеличке, та хороше
|
||||
хазяйствечко.
|
||||
Надвечiр увiйшли ми в село, i розбрелись прочани улицями. Кожне до
|
||||
своєї господи поспiшає, а я за старою бабусею йду. Так менi чогось сумно й
|
||||
боязно, аж моє серце мре. Як перше було, коли йду куди, то весело й
|
||||
залюбки, а тут i очей не смiю пiдняти. Увiйшла та й стою сама не при собi.
|
||||
Чую, що стара за мене одповiщає.
|
||||
- Увiйди та одпочинь, дитино, - промовив хтось тихо й поважно.
|
||||
Звела очi, аж против мене, на липовiй лавцi, старий, старий дiд. Очi
|
||||
йому незрячi, й така в тих очах тиша та добрiсть, що я нiколи й не бачила.
|
||||
Борода бiла нижче пояса кучерявиться; сидить вiн у тiньку, тiльки вечiрнiй
|
||||
промiнь сонячний наче червоним золотом його обсипає.
|
||||
Як почула я такi слова ласкавi, аж за серце мене вхопило. Сльози ринули
|
||||
менi з очей, а вiн простяг руку та й поблагословив мене. Бачу, й вона
|
||||
увiйшла: старесенька, малесенька, ледве од землi видно, а ще чуйненька,
|
||||
говiрка.
|
||||
- Оставайся в нас iз богом, молодичко, - каже. - Ти молоденька, то й
|
||||
хату нашу розвеселиш, i внучечку мою втiшиш. Бiжи лишень сюди, Марусечко,
|
||||
до нас! Ходи, не соромся!.. Така вже в нас соромляжа, мов засватана.
|
||||
Взяла за ручку невеличку дiвчинку, гарненьку, чорнявеньку, що все з-за
|
||||
дверей блискотiла оченятами, та й увела в хату.
|
||||
- Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися й пошануй.
|
||||
От воно й вклонилось, i привiтало мене чепурненько. А я думаю собi:
|
||||
"Як-то тепереиьки небожата мої коханi? Чи згадують мене?"
|
||||
Осталась. Живу в їх мiсяць, живу й другий; добре менi так, що годi! Так
|
||||
мене жалують, як свою дитину. Ото, було, впораюсь у хатi, пообiдаємо та й
|
||||
посiдаємо усi в садку пiд черешнею. Панотець тихенько собi сидить та думає
|
||||
або молитви шепче, а то псальми спiває - так хороше, господи! Старенька й
|
||||
панiматка гомонять то те, то iнше; я коло їх тулюсь та слухаю. I внучечка
|
||||
качається по садку бiлим клубочком, i до нас прискочить, i знов у гущавинi
|
||||
зеленiй зникне. Тихенько й любенько день мине, що так, здається б, i вiк
|
||||
свiй звiкував. От же все менi туга невсипуща! Вони й розважають, i
|
||||
розговорюють.
|
||||
- Не сумуй, - кажуть, - то грiх великий. То дитина плаче, бо нiчого не
|
||||
розумiє, а доросла, то повинна собi раду дати. Нехай помислить, що, може,
|
||||
трапиться й добре ще в свiтi; а здоров'я втратиш - яке вже буде життя!
|
||||
Годi, серце, послухай нас, старих! От поглянь, який господь вечiр дав!
|
||||
А сонечко заходить. Рiчка тече, як щире золото, мiж зеленими берегами;
|
||||
кучерявi верби купають у водi вiти; цвiтуть-процвiтають маки городнi, i
|
||||
високоверхi коноплi зеленiють; де коло бiлої хатки червонiє рясне вишення
|
||||
чи високий кущ калини стрiху пiдпирає, закриваючи всю бiлу стiну; а хатина
|
||||
ж у розквiтлому городi, як у вiночку, ховається. I зелено, й червоно, i
|
||||
голубо, й бiло, й синьо, й рожево коло тої хатки... Тихо й тепло, i скрiзь
|
||||
червоно - i на небi, i на згiр'ях, i на водi. Господи!..
|
||||
- Сей...свiт - як макiв цвiт; як-то на тiм буде! -каже, було, стара,
|
||||
похитуючи головою.
|
||||
- Боже мiй, боже! - промовить панiматка стиха. А панотець пiдведе темнi
|
||||
очi вгору.
|
||||
- Слава господовi! - рече.
|
||||
VI
|
||||
Одного дня раненько йду з водою, коли назустрiч менi чоловiк. Глянула,
|
||||
- та се ж Трохим Рибець, iз нашого села! Боже мiй! Мало коромисла не
|
||||
впустила, i слова не промовлю - зрадiла. А вiн:
|
||||
- Так се справдi ви тут? Ми чули, та вiри не йняли. Брат ваш дуже за
|
||||
вами журиться. Iдеш у Дем'янiвку (а я, бачте, за колесами), може, сестру
|
||||
побачиш, - каже менi, - то скажи, що засмутила вона мене сильне, i прошу я
|
||||
її милою просьбою, щоб до нас вернулась.
|
||||
- Та чи здоровi ж вони там? - питаю плачучи. - А дiточки як? Мабуть,
|
||||
забули мене?
|
||||
- Де вже забули! I досi плачуть, що ви їх покинули. Що ж маю вашому
|
||||
братовi казати?
|
||||
- Кажiть йому, що дуже мене жалко i ного, i дiток, i серце моє в'яне...
|
||||
а вже до його не вернусь! Шкода мене вмовляти, а силувати - тож не знаю,
|
||||
хто мене присилує.
|
||||
- А тут же вам добре?
|
||||
- Так-то добре, що й сказати не можна! -та й розповiдаю йому, де я
|
||||
служу.
|
||||
- Зайдiть лишень, -кажу, -то я небожатам якого гостинця дам. Скажете:
|
||||
тiтка прислала.
|
||||
От там узяла кiлька грошенят, то те купила, то те, - шлю їм. Проводжу
|
||||
того чоловiка за село та плачу-плачу!
|
||||
- Скажiть, що я їх до самої смертi кохатиму, а згадую щогодини,
|
||||
щохвилини. Куди не гляну, що не заговорю, то все їх згадаю!
|
||||
- Та добре ж, добре. Чому не сказати? Скажу. Прощавайте! Нехай вам
|
||||
господь помагає iз вашими господарями! Якi то люди добрячi! Привiтали
|
||||
мене, заїжджого, як сiм'янина. От люди!
|
||||
- Так-то вже їм бог дав, що всi їм любi й милi, - кажу йому.
|
||||
- То вже правда, що божi люди! - одказує чоловiк, радiючи.
|
||||
Провела його за село, того чоловiка, попоплакала... Минуло з тиждень. У
|
||||
суботу бiлю хату, коли бiжить моя Марусенька:
|
||||
- До вас гостi наїхали!
|
||||
- Якi? - питаю, а саму як огнем обхопило.
|
||||
- Та там якийсь чоловiк, такий чорнявий, високий, i молодиця гарна, i
|
||||
дiточки з ними. Питаються вас.
|
||||
Я й не схаменусь - стою. Коли бачу - брат у хату з жiнкою й з дiтьми.
|
||||
Боже мiй! Свiте мiй! Так я й зомлiла: одно, що радiсть велика-побачила, а
|
||||
друге-згадала своє горе й лихо. Почали мене всi просити: "їдь та їдь iз
|
||||
нами. Не послухаєш нас iз жiнкою (i вона просить, тiльки сама невесела),
|
||||
то дiток наших послухай: вони за тобою щодня плачуть".
|
||||
А дiтки як очепились за шию менi, то й не вступаються, цiлують та
|
||||
просять:
|
||||
- їдьте з нами, тiточко наша кохана, їдьте!
|
||||
- Нi, не поїду.
|
||||
Вони й заплакали, мої голуб'ята; так слiзочки з очей i капотять.
|
||||
Як припали вони, то не можна й одхилити од мене. Одмовлялась я,
|
||||
одмовлялась, та й мусила послухатись.
|
||||
Пiшла, попрощалась iз господарями, подякувала їм за милiсть i за ласку.
|
||||
Вони радiють, хоч i жалко, що одходжу од їх, та на мене радiють, що бог
|
||||
менi дав - iзнов до брата iду, -у свою хату. Проводили мене хлiбом-сiллю,
|
||||
поблагословили, а Марусечка, то й плакала за мною, що покидаю її саму.
|
||||
Увiйшла я знов у ту хату, що в нiй i росла й дiвувала. Здається, що
|
||||
кожний куточок веселенько менi всмiхається, i я наче помолодшала: з
|
||||
дiтворою кручусь по дворищу та бiгаю; то на улицю вигляну, то в садок
|
||||
кинусь: се ж бо я й дома!.. Та не довго радувалась.
|
||||
Почала братова мене знов допiкати. Уже тепер i ступити менi не дасть;
|
||||
уже нема менi й промитої води: та те не добре, та се не гаразд! Та на свою
|
||||
голову прикликали собi бiду! Як почне - боже, твоя воля! - що я й об'їла
|
||||
їх i обпила; та якось i про грошi мої згадала, що я їм позичила: "Ти
|
||||
думаєш, ми тобi грошi виннi? Iще з тебе треба б узяти: ти вже бiльш хлiба
|
||||
в нас з'їла, нiж тих грошей було!"
|
||||
А я позичила братовi всi до копiєчки, що взяла за худобу, - а в мене
|
||||
були й воли хорошi не одна пара, й корови, i овечок отара велася, й хату
|
||||
продала, -то всi, всi йому оддала.
|
||||
- Ну, - кажу, - коли вже з'їла я свої грошi, то бог iз вами! Нащо ж ви
|
||||
мене вмовляли вернутись? Там менi було добре, як у рiдного батька!
|
||||
Вона затихла; бачить, що вже дуже мене скривдила, та, мабуть,
|
||||
побоялась, щоб брат не сварився.
|
||||
VII
|
||||
Я таки того ж дня й пiшла од них не прощаючись. Брата й дома тодi не
|
||||
було. "Вже як там тяжко не буде, - думаю, - а вдруге не вернусь! Пiду свiт
|
||||
за очi, щоб мене й не знайшли, i не просили!" Бо таке в мене серце хибке,
|
||||
що й не встою, як знов проситимуть та молитимуть. I надумалась iти в Київ.
|
||||
Заходила в Дем'янiвку. Хоч i в сторонi, та дуже жадалось менi побачити
|
||||
своїх перших господарiв. Поплакала там, i вони зо мною посумували.
|
||||
- Пiду до Києва, - кажу їм. - Як далеко буду, то про мене забудуть, та
|
||||
чи не забуду й я свого лиха.
|
||||
- Нехай господь помагає! Iди з богом. А коли схочеш до нас вернутись,
|
||||
вертайсь. Ми радi тобi будемо, приймемо
|
||||
тебе, аби живi були.
|
||||
Вийшла я од них веселiш теплим ранком. Пiшла собi дорогою.
|
||||
Перехожий, проїжджачий - що їх там па шляху не кидалося в вiчi, нiхто
|
||||
мене не зайняв, спасибi богу! I москаль пройде - мине, i крамарський вiз
|
||||
простугонить, i пан четвернею пробiжить - тiльки тебе курявою обнесе, та й
|
||||
знов з поля вiтрець повiйне i зазеленiють тобi гаї й степи;
|
||||
деколи озеро заблищить чи рiчка розливається. А що ходка чумакiв не
|
||||
одна наверталась на очi, то втiшно менi було добре слово почути:
|
||||
"магайбi!" або дороги розпитаться;
|
||||
то ж усе з наших, простих людей, що горя зазнало i дома, i в дорозi, то
|
||||
й душi живої не цурається.
|
||||
За тиждень прийшла в Київ. Красний, боже, який! А що вже святi церкви,
|
||||
то й не сказати! А людей, людей! Без лiку, та все чужi - минають i не
|
||||
глянуть на тебе. Спочила коло святої Лаври, та й пiшла собi мiсця питати.
|
||||
Ходжу, ходжу, тiльки улицi й заулки перехрещую. Увiйшла в базар, сей таки
|
||||
точок Подольський, -стоїть купочок молодиць i дiвчат.
|
||||
- Боже помагай! - кажу.
|
||||
- Спасибi!
|
||||
А самi оглядають мене - _яка й звiдки.
|
||||
- Чи не знаєте, - кажу, - де б тут службу можна знайти?
|
||||
- Еге! Ми й самi ждемо, молодичко! А се вони, бач, вийшли, чи не найме
|
||||
хто: так вже тут заведено.
|
||||
- Коли ваша ласка, - кажу, - то й я собi коло вас стану.
|
||||
- Становiться, ми не боронимо.
|
||||
Стою я та дивлюсь: люд як та комашня копошиться, одно на одного
|
||||
наступає, зiходяться, розiходяться, гомонять, кричать, - i люди, й пани, i
|
||||
мiщани; стукотить, гуркотить. Той своє продає, той прицiняється до чужого.
|
||||
Двi молодички гарненько цокотять удвойзi, а тут дiтвора змагається -
|
||||
чогось не подiлили. Перекупка, як жар, червонолиця, стала против сонця,
|
||||
бряжчить коралями та вигукує: "Е, е! Коралi добрi! Дивiться ж бо,
|
||||
молодичко! Ось купи, моя любочко, купи, примiряй до лиця! Ну ж бо, ну, не
|
||||
соромся!"-звивається вона коло повновидої, гарної молодицi у бiлiй сорочцi
|
||||
i в зеленiй хустцi. Молодиця не хоче, а вона таки зачепила їй за шию
|
||||
намисто та кричить:
|
||||
--_ Дивiться, дивiться, добрi люди, що в мене молодиця, як калина, як
|
||||
яблучко, як дiвочка, як паняночка!
|
||||
-- Та пустiть мене, бог iз вами! - одбивається молодиця. - Я й ваше
|
||||
намисто порву! Отеє справдi! Чого це ви на мене напались?
|
||||
А сама засоромилась, почервонiла, як вишенька, i досадно їй, очицi
|
||||
блищать, i смiється.
|
||||
Москаль, що якесь старе залiзо продавав, задивився, стоїть i
|
||||
всмiхається, i не чує, що жвавий мiщанин у чемерцi штовха його: "Москва,
|
||||
москва! Чи продаєш залiзо?"
|
||||
Постояли ми там годину, а може, й бiльш. Якась пристаркувата панi до
|
||||
нас iде.
|
||||
- А чи нема тут такої молодицi, щоб помiсячне згодилась?
|
||||
- Чому нема? - кажуть усi. - Можна й на мiсяць iзгодитись.
|
||||
Та й почали договорятись. Каже та панi: "Роби менi й те, й те, i друге,
|
||||
й третє, i все, i бiли, й вари, i ший, i мий. Дам тобi на мiсяць
|
||||
карбованця!"
|
||||
- Шукайте собi деiнде, -кажуть їй, одступаючи од неї. А вона до мене:
|
||||
чи не згоджуся я.
|
||||
- Добре, панi!
|
||||
Та й пiшла за нею. "Все, -думаю, -що-небудь запрацюю собi. Роботи не
|
||||
боюсь: треба жити, то треба й робити, щоб не було од бога грiха, а од
|
||||
людей сорома. Нема нiде хлiба лежачого".
|
||||
VIII
|
||||
Привела мене панi до своєї господи. Невеличкий будинсчок; кiмнатки
|
||||
низенькi, похилi, а проте столички всякi, коло стiни рядочком, i завiси на
|
||||
оконцях, i дзеркальце висить, - хоч там таке, що як подивитись у його, то
|
||||
й себе не пiзнаєш: так тобi перекривить обличчя... Стрiла нас панночка,
|
||||
вже доросла й огрядненька собi, нiвроку.
|
||||
- Що, мамiнько, - питає, - найняли?
|
||||
- Ось iде за мною. Якась селючка нагодилась.
|
||||
- Отеє, мамо! Що зробите, то все не до ладу! Нащо вам селючка здалась?
|
||||
Вона нiчого не вмiє, анi плаття вигладить, анi вслужити догодне. Хiба
|
||||
будемо на неї дивитись, як на мальовану!
|
||||
Стукнула дверима, аж столички всi скакнули, як живi, й вийшла.
|
||||
Бачу, що менi недобре тут буде! Де ж таки хто чував, щоб дитина так
|
||||
незвичайно з питимою своєю матiнкою поводилась?
|
||||
А стара й слова дочцi не промовила.
|
||||
- Вари, - каже, - обiдати, молодице! Розказала менi всi там порядки i
|
||||
навчила, що й як, та й покинула мене саму в хатi.
|
||||
На обiд прийшов i чоловiк її з крамниць, - такий високий, чорнявий, у
|
||||
синiй чемерцi, очi йому веселi й бистрi. Поклонивсь менi та й каже:
|
||||
- Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами!
|
||||
Спасибi йому, розважив мене трохи тим словом добрим. Тяжко робила я, -
|
||||
боже, як тяжко! Цiлiсiнький день у роботi; одно ще не скiнчу, вже друге
|
||||
мене дожидає. Стара й сама годинки не посидить дурно: а дочка була вже
|
||||
така вигадчиця, що нехай господь боронить! Сходить сонечко - вона вередує,
|
||||
i зайде - вередує. I те не добре, й те не до ладу, i не так говориш, i не
|
||||
так ходиш... та коли б же на мене одну, а то й на свою рiдну матiр гримає:
|
||||
"Чому, - каже, - в нас не так, як в Iваненковських панiв, що в їх усе
|
||||
по-панськи, любе й миле? А в нас усе по-мужицькому. Я, каже, так жити не
|
||||
можу!" Та й сяде плакати. Мати вговорює, аж падає коло неї: "Не плач,
|
||||
дочко, не плач! Бог дасть, i в нас по-панськи буде!"
|
||||
А батько таки просто, було, каже: "Ой, дочко! не дурiй! Що се ти
|
||||
химеруєш, якiсь панськi розкошi все вертяться в тебе на думцi. Гляди, щоб
|
||||
з тебе добрi люди не смiялись!"
|
||||
Вона розгнiвається й вибiжить.
|
||||
- А що? - каже, було, до жiнки, - бог нас покарає, що ми так дитину
|
||||
розпустили! Не буде їй добра у свiтi, коли такою вередницею зостанеться.
|
||||
Не потурай їй, жiнко, бо каятись будеш! Чому ти її на розум не навчиш? Ти
|
||||
ж мати, ти перша порадниця. Вона в тебе увесь день божий сидить та гави
|
||||
ловить i за холодну воду не вiзьметься. Ти все за багатшими пнешся;
|
||||
придивись, лишень, то й побачиш, що нi за чим гнатись. Так повелось тепер,
|
||||
що аби на переднiх колесах добре, а на заднiх i невiть-що!.. Коли жалуєш
|
||||
дитину, то навчай грозьбою, коли не можна просьбою.
|
||||
А дочка не дуже-то й слухає матерi: загне голову, як муштровий кiнь, та
|
||||
й вийде з кiмнати.
|
||||
Послав бог їм лихо: захорував господар та хутко i вмер. Як умирав,
|
||||
покликав дочку та й каже:
|
||||
- Доню моя мила, доню моя люба! Багацько ти мене журила, та нехай тобi
|
||||
господь подарує! Послухайся мене хоч тепер, не пнися в пани, не гордуй
|
||||
своїм родом. Твiй рiд хороший i величний: не плодив нi злодiїв, нi
|
||||
душогубцiв, як iншi багатiї роди. Живи, доню, як бог тобi дав, шануй стару
|
||||
неньку. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на старостi лiтах коло
|
||||
вередливого дiвчати! Послухайся, доню!
|
||||
Вона тiльки плаче та в руку його цiлує. Поблагословив її та знов питає:
|
||||
- А що, доню, пам'ятатимеш мiй завiт тобi?
|
||||
- Пам'ятатиму, татоньку милий!
|
||||
Поховали його на Скавицi. Народу зiйшлося, мiщан, що нiде було й орiшку
|
||||
впасти. I не чула, щоб хто лихим словом обнiс нашого покiйника; всi
|
||||
царства божого йому жадають: такий добрячий був чоловiк!
|
||||
IX
|
||||
От дiвчина й схаменулась була трохи: i матерi поможе в чому, i до мене
|
||||
по-людськи заговорить. А там як почали вчащати якiсь приятельки,
|
||||
верхоглядки та верхоумки, то й звели її нiнащо, i дома не сидиться, i
|
||||
роботи вже годi: все б у гостину, та щоб убрання все нове та хороше на їй
|
||||
було. Як дома, то до пiвдня буде вбиратись та начiпляє на себе всього, що
|
||||
треба, а чого й зовсiм не треба, як на кiлок у коморi. Аби трохи в матерi
|
||||
забряжчало в калиточцi, зараз i почне вимагати; а мати така, що послухає й
|
||||
оддасть, та потiм нiкому так гiрко, як менi, бо стара хоче те у хазяйствi
|
||||
навернути, що дочка витратила, - та й д'хнути менi не дає: роби, та й
|
||||
роби, та й роби!
|
||||
Дав бог весну, вiє теплом, iз стрiх вода капле, сонечко веселенько
|
||||
свiтить, тане снiг, задзюрчали по улицях струмочки, садки зазеленiли...
|
||||
Стали на прощу люди сходитись. Звiдки вже не тягнуться у той Київ щовесни!
|
||||
Прийшли i з нашого села; якось у базарi вгледiли мене й пiзнали.
|
||||
- Як же господь милує? - питаються. - А твiй брат дуже на тебе
|
||||
гнiвається, їздив за тобою у Дем'янiвку, та там дознавсь, що ти аж у
|
||||
Києвi. "Коли вона така, - каже, - що мене кидає, як лихого пана, що їй не
|
||||
жалко, то й я одцураюсь її!"
|
||||
- А як вони живуть? - кажу. - Чи здоровi, чи живi всi дiточки? Чи
|
||||
гаразд у їх у господi?
|
||||
- Де там! Такi стали голi, як турецькi святi. Чогось не ведеться їм.
|
||||
Господь їх святий знає, що то таке! Може, то вашi сльози їм одливаються.
|
||||
Зубожiли так, що часом i хлiба позичають.
|
||||
- Земляки мої любi, - кажу їм, - як би то менi вас iще побачити? Чи не
|
||||
зайдете до мене? Я маю дещо братовi переслати, то, будьте ласкавi,
|
||||
вiзьмiть.
|
||||
- Добре, - кажуть, - на ранок наготуй, то вiзьмемо.
|
||||
Я вже п'ять карбованцiв грошима загорювала та ще скриньку: то хустку
|
||||
купила, то сорочок справила кiлька. От узяла я тi гришi в калиточку,
|
||||
чотири карбованцi братовi послала, за п'ятого купила то намистечка
|
||||
дiвчаткам, то сережечки, то хрестики хлопцям, то персники, i стрiчок, i
|
||||
спiдничку старшенькiй небозi, - нехай мене згадують, коханi дiточки!
|
||||
Провела землякiв, та й з думки менi не йде братня бiда. Боже мiй милий!
|
||||
Може, справдi се йому мої сльози одливаються. Нехай же мати божа прощає
|
||||
мене, грiшну, що я свойому рiдному братику лихо наплакала! Та й плакати
|
||||
менi не гоже: є й нещасливiшi од мене, й убогi, й недужi, та живуть, а я й
|
||||
здужаю, дякувати господовi, i зароблю собi й хлiба шматок, i сорочку. Се
|
||||
мене й господь не помилує, коли впаде хоч слiзка з моїх очей за себе
|
||||
самую. Коли вже плакати, то за брата, що в його й жiнка, й дiтки
|
||||
дрiбненькi.
|
||||
Надумалась я та нiби менi й працювати веселiше стало. Як уже не
|
||||
гордувала, як не орудувала мною панночка, я перетерплю. "Може, ласкавiстю
|
||||
своєю та покiрливiстю втихомирю її", - було, думаю. Та не така-то вона
|
||||
вдалась! Бачить, що корюся, та ще гiрш мене зневажає, а далi й бити вже
|
||||
порвалась.
|
||||
- Бог iз вами, - кажу, - нехай хто iнший вам служить, а я не хочу. Мене
|
||||
зроду нiхто ще не бив, та бог менi дасть, що й не буде бити нiхто, поки
|
||||
вiку мого!
|
||||
- А ми тобi грошей не дамо! Добудь мiсяця. Не дослуживши, не смiєш
|
||||
кидати: ми грошей не дамо!
|
||||
- Та ви з моїх грошей не забагатiєте, а я бiдна не буду. Не оддасте, то
|
||||
менi бог оддасть.
|
||||
Стара почала вмовляти: останься та ii останься; бо жалувала мене, що я
|
||||
їй щиро робила, не лiнувалась i слухняна була, - от як той товкач: що менi
|
||||
загадають, те й зроблю.
|
||||
Х
|
||||
Коли ми тут сваримось i миримось, у ворота хтось возом уїжджає. Глянула
|
||||
та й очам своїм вiроньки не йму. Се ж мiй братичок рiднесенький!
|
||||
Вибiгла до його:
|
||||
- Братику, мiй соколе! А менi казали, що ти дуже гнiваєшся на мене!
|
||||
- Нi, сестро моя рiдна! - говорить. - Так уже я звiвся, що анi
|
||||
гнiватись, анi жалкувати нi на кого не маю! Нужда мене зстарила i
|
||||
зв'ялила.
|
||||
Бачу я з першого погляду, що вiн зовсiм iз лиця спав, аж почорнiв. А
|
||||
який же то парубком був! I веселий, i повновидий, як мiсяць... Так мене й
|
||||
облили сльози.
|
||||
- Чого тебе господь принiс, брате?
|
||||
- Здумав собi та й поїхав. Дуже вже сум великий на мене напав. Хотiв
|
||||
тебе побачити й свiту божого повидати.
|
||||
Сiли ми в брамi та й говоримо собi, журимось, i час нам не змигнеться.
|
||||
Вiн менi оповiдає, яке в його убожество настало, i як жiнка, хоч i любить,
|
||||
та неспокiйна дуже, i як дiточки ростуть i мене згадують. Почули од людей,
|
||||
де я i що, як проживаю, то радiли так, що господи!
|
||||
Я й кажу йому:
|
||||
- Братику мiй коханий! Ти в мене один у свiтi: ти в мене й батько, i
|
||||
дитина, i родина. Поки здужаю я працювати, працюватиму для тебе та для
|
||||
твоїх дiток. Нема в мене тепер нiчого, тiльки два карбованцi, заробленi в
|
||||
панiв, та не знаю, чи оддадуть, а хочу я згодитись на рiк. Вони мене
|
||||
вмовляють остаться, то нехай дадуть менi наперед грошi... От вiзьмеш та й
|
||||
справиш собi, що там найхутче тобi треба.
|
||||
- Спасибi, сестро!..
|
||||
А сам аж гнеться.
|
||||
Я пiшла до панiв. Тiльки на порiг, а стара й пита:
|
||||
- Чи останешся? Що те лихо згадувати! - каже. - Моя дочка нiколи тебе
|
||||
обижати не буде: се вона так щось iз нездоров'я.
|
||||
- Та коли ти обижаєшся, - промовила дочка, - то я й не доторкнусь до
|
||||
тебе.
|
||||
- А як же менi, панночко, не обижатись? Хiба се ви мене пожалували, чи
|
||||
що, щоб я вам дякувала?
|
||||
- Та вже годi, - перебиває стара. - Годись на рiк. Що схочеш?
|
||||
- А я хочу двадцять карбованцiв, - кажу. - Дасте, то зостанусь, а нi,
|
||||
то пiду де в друге мiсце служити. I грошi хочу всi наперед.
|
||||
Вони почали торгуватись: i дуже дорого, i грошi не можна разом. А я, як
|
||||
сказала, то й не одступаюсь од свого слова.
|
||||
- Ну, - кажуть, - нiчого з тобою робити. Дамо двадцять рублiв, тiльки,
|
||||
не всi разом. Дай свою бум агу, а тобi ось п'ятнадцять карбованцiв.
|
||||
"Вiзьму, - думаю собi, - хоч п'ятнадцять: йому тепереньки дуже
|
||||
потрiбно".
|
||||
Оддала ту бумагу, що панотець менi дав, узяла грошi, подякувала та й до
|
||||
брата.
|
||||
- На, - кажу, - братику мiй! Нехай тобi на добре поживання будуть!
|
||||
Побув вiн зо мною два днi. Весело було й прокинутись, що побачу його,
|
||||
поговорю. Що то рiдне та своє!
|
||||
Служу таки в тих самих панiв. Iще два мiсяцi менi до року осталось.
|
||||
Важко, боже, як ледачому годити! Та вже найнялась, як продалась, - треба
|
||||
служити! А добуду року, то, може, дасть менi господь, що добре мiсце
|
||||
натраплю собi. Аби схотiв, то знайдеш на свої руки муки!
|
||||
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,143 @@
|
|||
from random import randint, sample
|
||||
from collections import Counter
|
||||
|
||||
# Генеруємо список прізвищ для генерації учасників конкурсу.
|
||||
with open("list.txt") as surnames_list:
|
||||
surnames = (
|
||||
surnames_list.read().splitlines()
|
||||
)
|
||||
|
||||
if __name__ == "__main__":
|
||||
while True:
|
||||
# Запит кількості учасників конкурсу.
|
||||
competitor_sample = input(
|
||||
f"Введіть кількість учасників конкурсу, мінімум 3, максимум {len(surnames)} "
|
||||
"(введіть \"в\" щоб вийти): "
|
||||
)
|
||||
|
||||
# Вихід з програми.
|
||||
if competitor_sample.lower() == "в":
|
||||
print("\nВихід з програми.")
|
||||
exit()
|
||||
# Перевірка коректності введених даних.
|
||||
elif not competitor_sample.isdigit():
|
||||
print(
|
||||
"\nКількість учасників конкурсу має бути цілим додатнім числом, "
|
||||
"спробуйте ще раз.\n"
|
||||
)
|
||||
continue
|
||||
|
||||
competitor_sample = int(competitor_sample)
|
||||
|
||||
# Перевірка коректності введених даних.
|
||||
if competitor_sample < 3:
|
||||
print(
|
||||
"\nКількість учасників конкурсу має бути не менше 3.\n"
|
||||
)
|
||||
continue
|
||||
elif competitor_sample > len(surnames):
|
||||
print(
|
||||
f"\nКількість учасників конкурсу має бути не більше {len(surnames)}.\n"
|
||||
)
|
||||
continue
|
||||
break
|
||||
else:
|
||||
competitor_sample = len(surnames)
|
||||
|
||||
# Генеруємо список прізвищ.
|
||||
surnames = sample(surnames, competitor_sample)
|
||||
indent = len(max(surnames, key=len)) + 4
|
||||
|
||||
# Генеруємо словник з результатами тестування.
|
||||
competitors = {surname: randint(0, 100) for surname in surnames}
|
||||
|
||||
if __name__ == "__main__":
|
||||
# Виводимо результати тестування.
|
||||
print("\nРезультати тестування:")
|
||||
|
||||
for surname in competitors:
|
||||
if competitors[surname] % 10 == 1:
|
||||
print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} бал.")
|
||||
elif (
|
||||
competitors[surname] % 10 > 1
|
||||
and competitors[surname] % 10 <= 4
|
||||
and competitors[surname] > 20
|
||||
):
|
||||
print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} бали.")
|
||||
else:
|
||||
print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} балів.")
|
||||
|
||||
# Генеруємо список переможців.
|
||||
winners = Counter(competitors).most_common(3)
|
||||
indent = len(max([surname[0] for surname in winners], key=len)) + 4
|
||||
|
||||
if __name__ == "__main__":
|
||||
# Виводимо переможців.
|
||||
print("\nПереможці:")
|
||||
|
||||
for surname in winners:
|
||||
if surname[1] % 10 == 1:
|
||||
print(f"{surname[0]:>{indent}} : {surname[1]} бал.")
|
||||
elif surname[1] % 10 > 1 and surname[1] % 10 <= 4 and surname[1] > 1:
|
||||
print(f"{surname[0]:>{indent}} : {surname[1]} бали.")
|
||||
else:
|
||||
print(f"{surname[0]:>{indent}} : {surname[1]} балів.")
|
||||
|
||||
|
||||
while True:
|
||||
# Запитуємо користувача про бажання шукати учасників.
|
||||
search_mode = input(
|
||||
"\nЧи хочете знайти конкретних учасників за прізвищами? "
|
||||
"(Так/Ні): "
|
||||
).lower()
|
||||
|
||||
if search_mode == "так":
|
||||
|
||||
while True:
|
||||
surnames_to_search = input(
|
||||
"\nВведіть прізвища учасників яких хочете шукати через кому "
|
||||
"(введіть \"в\" щоб вийти): "
|
||||
).strip(" ,.:").split(", ")
|
||||
|
||||
# Перевірка коректності введених даних.
|
||||
for i in surnames_to_search:
|
||||
if (" " in i and "," not in i) or (
|
||||
"," in i and " " not in i
|
||||
):
|
||||
print(
|
||||
"\nПрізвища учасників мають бути розділені через кому і пропуск, "
|
||||
"спробуйте ще раз."
|
||||
)
|
||||
break
|
||||
else:
|
||||
break
|
||||
continue
|
||||
|
||||
# Виводимо результати пошуку.
|
||||
if surnames_to_search & competitors.keys():
|
||||
print("\nРезультати пошуку:")
|
||||
indent = len(max(surnames_to_search & competitors.keys(), key=len)) + 4
|
||||
|
||||
for surname in surnames_to_search & competitors.keys():
|
||||
if competitors[surname] % 10 == 1:
|
||||
print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} бал.")
|
||||
elif (
|
||||
competitors[surname] % 10 > 1
|
||||
and competitors[surname] % 10 <= 4
|
||||
and competitors[surname] > 20
|
||||
):
|
||||
print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} бали.")
|
||||
else:
|
||||
print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} балів.")
|
||||
|
||||
break
|
||||
else:
|
||||
print("\nУчасників з цими прізвищами не було знайдено.")
|
||||
break
|
||||
|
||||
elif search_mode == "ні":
|
||||
print("\nВихід з програми.")
|
||||
break
|
||||
else:
|
||||
print("\nНекоректна відповідь, спробуйте ще раз.")
|
||||
continue
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,81 @@
|
|||
import random
|
||||
from collections import Counter
|
||||
from datetime import date
|
||||
from calendar import monthrange
|
||||
|
||||
class Month:
|
||||
def __init__(self, name, m_number):
|
||||
days = monthrange(date.today().year, m_number)[1]
|
||||
self.name = name
|
||||
self.days = [(random.randint( 25 - 8*abs(7-m_number), 50 - 8*abs(7-m_number)), random.choice(["Дощ", "Сонце", "Хмара"])) for i in range(days)]
|
||||
|
||||
def count_weather(self):
|
||||
return Counter([i[1] for i in self.days])
|
||||
|
||||
def avg_temp(self):
|
||||
return round(sum([i[0] for i in self.days]) / len([i[0] for i in self.days]), 2)
|
||||
|
||||
def max_temp(self):
|
||||
return max([i[0] for i in self.days])
|
||||
|
||||
def min_temp(self):
|
||||
return min([i[0] for i in self.days])
|
||||
|
||||
month_names = ["Січень", "Лютий", "Березень", "Квітень", "Травень", "Червень", "Липень", "Серпень", "Вересень", "Жовтень", "Листопад", "Грудень"]
|
||||
year = {month_names[m_number]: Month(month_names[m_number], m_number+1) for m_number in range(12)}
|
||||
|
||||
valid_actions = ["Погода", "Середня температура", "Мінімальна температура", "Максимальна температура", "Місяць", "Вихід"]
|
||||
|
||||
if __name__ == "__main__":
|
||||
while True:
|
||||
|
||||
while True:
|
||||
month_name = input("\nВведіть назву місяця: ")
|
||||
if month_name not in month_names:
|
||||
print("\nТакого місяця не існує, спробуйте ще раз.")
|
||||
continue
|
||||
else:
|
||||
break
|
||||
|
||||
print("\nОберіть бажану дію:\n"
|
||||
" Погода - дізнатися кількість сонячних, хмарних і дощових днів.\n"
|
||||
" Середня температура - дізнатися середню температуру за місяць.\n"
|
||||
" Мінімальна температура - дізнатися мінімальну температуру за місяць.\n"
|
||||
" Максимальна температура - дізнатися максимальну температуру за місяць.\n"
|
||||
" Місяць - змініти введений місяць.\n"
|
||||
" Вихід - завершити роботу програми.\n"
|
||||
)
|
||||
|
||||
while True:
|
||||
|
||||
action = input("> ")
|
||||
|
||||
if action not in valid_actions:
|
||||
print("\nТакої дії не існує.\n")
|
||||
continue
|
||||
|
||||
if action == valid_actions[0]:
|
||||
print(f"\nСонячних днів: {year[month_name].count_weather()['Сонце']}")
|
||||
print(f"Хмарних днів: {year[month_name].count_weather()['Хмара']}")
|
||||
print(f"Дощових днів: {year[month_name].count_weather()['Дощ']}\n")
|
||||
continue
|
||||
|
||||
elif action == valid_actions[1]:
|
||||
print(f"\nСередня температура цього місяця: {year[month_name].avg_temp()}°\n")
|
||||
continue
|
||||
|
||||
elif action == valid_actions[2]:
|
||||
print(f"\nМінімальна температура цього місяця: {year[month_name].min_temp()}°\n")
|
||||
continue
|
||||
|
||||
elif action == valid_actions[3]:
|
||||
print(f"\nМаксимальна температура цього місяця: {year[month_name].max_temp()}°\n")
|
||||
continue
|
||||
|
||||
elif action == valid_actions[4]:
|
||||
break
|
||||
|
||||
else:
|
||||
print("\nВихід з програми.\n")
|
||||
exit()
|
||||
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,144 @@
|
|||
from random import randint
|
||||
import pickle
|
||||
import shutil
|
||||
import sys
|
||||
import os
|
||||
import shelve
|
||||
import glob
|
||||
|
||||
class FileManager():
|
||||
|
||||
def __init__(self):
|
||||
self.root = os.path.abspath(os.path.expanduser("~"))
|
||||
self.catalogues = ["/lab5/", "/lab6/", "/lab7/", "/lab7/Shved/"]
|
||||
|
||||
def make_path(self, path):
|
||||
return os.path.abspath(self.root + path)
|
||||
|
||||
def make_directory(self, path):
|
||||
target_directory = self.make_path(path)
|
||||
if not os.path.exists(target_directory):
|
||||
print(f"Створення каталогу {path} у {self.root}")
|
||||
os.mkdir(target_directory)
|
||||
else:
|
||||
print(f"{path} вже існує.")
|
||||
|
||||
def copy(self, source, destination):
|
||||
shutil.copy(source, self.make_path(destination))
|
||||
|
||||
def halve_text(self, source, destination1, destination2):
|
||||
import re
|
||||
|
||||
with open(self.make_path(source), "r", encoding = "WINDOWS-1251") as source:
|
||||
raw_text = source.read()
|
||||
|
||||
stringifyed_text = raw_text.replace("\n", " ")
|
||||
|
||||
subbed_text = re.sub(r"\s+", r" ", stringifyed_text)
|
||||
subbed_text = re.sub(r"([.,\?\!\":])\s?(\-?\s?\"?[А-ЯA-Z])", r"\1|\2", subbed_text)
|
||||
subbed_text = re.sub(r"([A-ZА-Я])\s+(\-?\s?\"?[А-ЯA-Z])", r"\1|\2", subbed_text)
|
||||
subbed_text = re.sub(r"([A-ZА-Я])\s+(\-?\s?\"?[А-ЯA-Z])", r"\1|\2", subbed_text)
|
||||
|
||||
sentences = subbed_text.split("|")
|
||||
|
||||
sentences_length = len(sentences)
|
||||
sentences_halved = len(sentences) // 2
|
||||
|
||||
with open(self.make_path(destination1), "w", encoding = "WINDOWS-1251") as d1, open(self.make_path(destination2), "w", encoding = "WINDOWS-1251") as d2:
|
||||
d1.write("\n".join(sentences[:sentences_halved]))
|
||||
d2.write("\n".join(sentences[sentences_halved:]))
|
||||
|
||||
self.sentences = sentences
|
||||
|
||||
def symbol_count(self, path):
|
||||
return os.path.getsize(self.make_path(path))
|
||||
|
||||
def odd(self, destination):
|
||||
with open(self.make_path(destination), "w", encoding = "WINDOWS-1251") as f:
|
||||
f.write("\n".join([self.sentences[i] for i in range(0, len(self.sentences), 2)]))
|
||||
|
||||
def picklify(self, destination):
|
||||
import Lab_5
|
||||
with open(self.make_path(destination), "wb") as f:
|
||||
pickle.dump([Lab_5.surnames, Lab_5.competitors, Lab_5.winners], f)
|
||||
del Lab_5
|
||||
|
||||
def modify_pickles(self, source, destination):
|
||||
with open(self.make_path(source), "rb") as f:
|
||||
lab_pickle = pickle.loads(f.read())
|
||||
|
||||
for i in range(10):
|
||||
lab_pickle[1][randint(0, len(lab_pickle[1])-1)] = str(i*randint(0, 5))
|
||||
|
||||
with open(self.make_path(destination), "wb") as f:
|
||||
pickle.dump(lab_pickle, f)
|
||||
|
||||
def put_on_shelve(self, destination):
|
||||
import Lab_6
|
||||
with shelve.open(self.make_path(destination)) as db:
|
||||
db["months"] = Lab_6.year
|
||||
del Lab_6
|
||||
|
||||
def modify_shelve(self, path):
|
||||
with open(path, "rb+") as f:
|
||||
f_length = len(f.read())
|
||||
f.truncate(round(f_length / 2))
|
||||
|
||||
os.chmod(path, 0o700)
|
||||
|
||||
with open(path, "ab") as f:
|
||||
for i in range(5):
|
||||
f.seek(randint(0, f_length), 0)
|
||||
f.write("Багато зайвих даних".encode("UTF-8"))
|
||||
|
||||
def do_the_lab(self):
|
||||
print("Створюємо папки.")
|
||||
for path in self.catalogues:
|
||||
self.make_directory(path)
|
||||
|
||||
print("Копіюємо файл у папку з лабораторною роботою.")
|
||||
self.copy("2.txt", "/lab7/Shved/2.txt")
|
||||
|
||||
print("Розділяємо файл за реченнями.")
|
||||
self.halve_text("/lab7/Shved/2.txt", "/lab7/Shved/2part1.txt", "/lab7/Shved/2part2.txt")
|
||||
|
||||
sc1 = self.symbol_count("/lab7/Shved/2.txt")
|
||||
sc2 = self.symbol_count("/lab7/Shved/2part1.txt")
|
||||
sc3 = self.symbol_count("/lab7/Shved/2part2.txt")
|
||||
|
||||
print(f"Кількість символів у початкаовому файлі: {sc1}\n"
|
||||
f"Кількість символів у першій частині: {sc2}\n"
|
||||
f"Кількість символів у другій частині: {sc3}")
|
||||
|
||||
print("Створимо файл з непарними реченнями.")
|
||||
self.odd("/lab7/Shved/odd.txt")
|
||||
|
||||
print("Серіалізуемо та зберігаємо об'єкти 5-ї лабораторної роботи.")
|
||||
self.picklify("/lab7/Shved/Lab_5.pickle")
|
||||
|
||||
print("Переміщуємо файл у необхідну папку.")
|
||||
shutil.move(self.make_path("/lab7/Shved/Lab_5.pickle"), self.make_path("/lab5/Lab_5.pickle"))
|
||||
|
||||
print("Доповнюємо файл і переіменовуємо його.")
|
||||
self.modify_pickles("/lab5/Lab_5.pickle", "/lab5/Lab_5-extended.pickle")
|
||||
|
||||
print("Зберігаємо об'єкти 6-ї лабораторної роботи.")
|
||||
self.put_on_shelve("/lab7/Shved/Lab_6-db")
|
||||
|
||||
print("Переміщуємо файл бази даних у необхідну папку.")
|
||||
for file_to_move in glob.glob(self.make_path("/lab7/Shved/Lab_6-db*"), recursive = True):
|
||||
if not os.path.exists(self.make_path("/lab6/" + os.path.basename(file_to_move))):
|
||||
shutil.move(file_to_move, self.make_path("/lab6/"))
|
||||
else:
|
||||
print(f"{os.path.basename(file_to_move)} вже існує у {self.make_path('/lab6/')}")
|
||||
os.remove(file_to_move)
|
||||
|
||||
print("Модифікуємо файли.")
|
||||
for file_to_alter in glob.glob(self.make_path("/lab6/Lab_6-db*"), recursive = True):
|
||||
self.modify_shelve(file_to_alter)
|
||||
print("Файли бази данних змінено.")
|
||||
|
||||
print("Завдання виконане.")
|
||||
|
||||
o = FileManager()
|
||||
o.do_the_lab()
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,198 @@
|
|||
Анищенко
|
||||
Антонич
|
||||
Антонов-Овсієнко
|
||||
Бабота
|
||||
Базавлученко
|
||||
Балюх
|
||||
Барвінок
|
||||
Бгиденко
|
||||
Белькевич
|
||||
Блажевський
|
||||
Богун
|
||||
Божко
|
||||
Бойченко
|
||||
Бокотей
|
||||
Будянський
|
||||
Білик
|
||||
Білозір
|
||||
Великий
|
||||
Войцеховський
|
||||
Вівчаренко
|
||||
Гаврюшенко
|
||||
Гайдабура
|
||||
Галушка
|
||||
Гальчук
|
||||
Галібей
|
||||
Герцик
|
||||
Гладуш
|
||||
Грибовський
|
||||
Громики
|
||||
Громницький
|
||||
Гулик
|
||||
Гупало
|
||||
Дворжицькі
|
||||
Демиденко
|
||||
Демиденко
|
||||
Демченко
|
||||
Деркач
|
||||
Домбровський
|
||||
Дуда
|
||||
Дутка
|
||||
Дідик
|
||||
Жученко
|
||||
Кабаченко
|
||||
Калиниченко
|
||||
Карашевич
|
||||
Когут
|
||||
Кодола
|
||||
Козловський
|
||||
Колесник
|
||||
Кохно
|
||||
Креховецький
|
||||
Куриленко
|
||||
Кущієнко
|
||||
Лазаревський
|
||||
Лебединський
|
||||
Лобода
|
||||
Лукомський
|
||||
Ляшко
|
||||
Лященко
|
||||
Масляк
|
||||
Носаль
|
||||
Олеськів
|
||||
Островерха
|
||||
Павловський
|
||||
Пелех
|
||||
Писарчук
|
||||
Поровський
|
||||
Приходько
|
||||
Радецький
|
||||
Романишин
|
||||
Романів
|
||||
Роп'яник
|
||||
Рудник
|
||||
Савенко
|
||||
Селезінка
|
||||
Сеньковський
|
||||
Серебрянський
|
||||
Сойка
|
||||
Сосенко
|
||||
Татаренко
|
||||
Татаренко
|
||||
Трощинський
|
||||
Трух
|
||||
Улицький
|
||||
Федишин
|
||||
Харитоненки
|
||||
Хомич
|
||||
Шелудченко
|
||||
Ширай
|
||||
Шкурган
|
||||
Шкіря
|
||||
Штинь
|
||||
Шулятицький
|
||||
Юринець
|
||||
Юхименко
|
||||
Яворський
|
||||
Янів
|
||||
Ясній
|
||||
Ящук
|
||||
Никончук
|
||||
Шпак
|
||||
Ліщук
|
||||
Тишкевич
|
||||
Каніболоцька
|
||||
Мащенко
|
||||
Катрич
|
||||
Трутовська
|
||||
Доронченко
|
||||
Дутко
|
||||
Котляренко
|
||||
Полотнюк
|
||||
Залюбовська
|
||||
Деряжний
|
||||
Балінська
|
||||
Стецьків
|
||||
Доній
|
||||
Струкевич
|
||||
Порошенко
|
||||
Житецька
|
||||
Рубець
|
||||
Дацюк
|
||||
Пушкарук
|
||||
Маляренко
|
||||
Карплюк
|
||||
Паученко
|
||||
Турченко
|
||||
Іванусів
|
||||
Демидчук
|
||||
Лавровська
|
||||
Целуйко
|
||||
Сацюк
|
||||
Атрощенко
|
||||
Кучерук
|
||||
Коломієць
|
||||
Мелащенко
|
||||
Тимощенко
|
||||
Гуцуляк
|
||||
Гринішак
|
||||
Погрібна
|
||||
Огієнко
|
||||
Бурко
|
||||
Лобода
|
||||
Любенецька
|
||||
Дворська
|
||||
Макушенко
|
||||
Яснопольська
|
||||
Вишневецька
|
||||
Ігнатенко
|
||||
Пантелюк
|
||||
Демидчук
|
||||
Розумна
|
||||
Ромащенко
|
||||
Дідківська
|
||||
Шуліка
|
||||
Федорчук
|
||||
Сільченко
|
||||
Виговська
|
||||
Вітер
|
||||
Даниш
|
||||
Бутовичі
|
||||
Ботвиновська
|
||||
Смоляк
|
||||
Книш
|
||||
Сергієнко
|
||||
Леонтовичі
|
||||
Зубач
|
||||
Безотосний
|
||||
Кольченко
|
||||
Которович
|
||||
Боєчко
|
||||
Смолій
|
||||
Філіпчук
|
||||
Канівець
|
||||
Хорішко
|
||||
Марчук
|
||||
Линник
|
||||
Гладких
|
||||
Могитич
|
||||
Лащенко
|
||||
Кончаловська
|
||||
Шандра
|
||||
Ткач
|
||||
Вітенко
|
||||
Крамар
|
||||
Смирна
|
||||
Завірюха
|
||||
Шейко
|
||||
Сиротюк
|
||||
Мануляк
|
||||
Таранець
|
||||
Огар
|
||||
Корпонай
|
||||
Віцюк
|
||||
Шпек
|
||||
Которович
|
||||
Божко
|
||||
Здесенко
|
||||
Фіалкович
|
||||
|
|
@ -0,0 +1,380 @@
|
|||
Марко Вовчок.
|
||||
Оповiдання ГОРПИНА
|
||||
Старий Якименко оженив сина та таку-то вже невiсточку собi взяв, що й не сказати!
|
||||
Аби на свiт благословилось, уже вона й прокинулась, як рання пташка, i клопочеться, й бiгає.
|
||||
Живуть щасливо, любенько; старий, на їх глядячи, тiльки бога милосердного дякує.
|
||||
Вона, було, як де попаде чужу дитинку, то вже й цiлує, й милує, а сама зiтхне тяжко.
|
||||
Так-то вже кохає та пестить Горпина свою первичку, i з рук не спускає; аби прокинулось, аби поворухнулось - уже вона й коло колиски, i хрестить, i цiлує, i колише, i спiває над нею.
|
||||
Ото, було, молодицi й жартують:
|
||||
Горпино?
|
||||
- Та вже всмiхається, сестрицi-голубоньки, i рученята до мене простягає; вже знає мене; нi до кого не йде, тiльки до мене.
|
||||
I в долонечки вже плеще!
|
||||
- Розумна, розумна зросла, - кажуть.
|
||||
А дiвчинка, справдi, як та квiточка розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо!
|
||||
Тим врем'ям помер наш пан; почав молодий господарювати.
|
||||
Так людей жене, гiрш як тих волiв.
|
||||
А яка толока?
|
||||
День при днi, день при днi робимо.
|
||||
Вiн був не дуже багатий, а жити пишно, у розкошi великiй хотiв, по-панськи!
|
||||
Вiн собi то коней заведе таких, що як змiї, то коляску купить новеньку, то у мiсто поїде - там стратиться.
|
||||
"Десь у вас тепереньки пан добрий дуже!
|
||||
Що мужикїв треба й наукам учити, i жалувати, i невiть-що!
|
||||
А се справдi перше говорив, що й хати новi поставлю у три вiконця, а потiм - то й старi розвалились!
|
||||
Все село як за стiну засунулось, такi смутнi всi, що сумно й глянуть!
|
||||
Та не минула й її лиха година!
|
||||
Горпина й сама плаче над нею, та нiчого не врадить.
|
||||
Далi й за Горпиною прийшли:
|
||||
- В мене дитина нездужає, - каже вона плачучи.
|
||||
Мусила йти.
|
||||
А воно, бiднесеньке, кричить та кричить.
|
||||
Почав її словами картати, а дитиночка на руках так i пручається - кричить.
|
||||
- Геть ту дитину! - гукнув, - геть!
|
||||
Звелiв десятнику додому однести.
|
||||
- Нехай же я хоч однесу сама!
|
||||
Будьте милостивi!
|
||||
- Неси, неси, - каже десятнику, - а ти роби дiло, коли не хочеш кари здобути.
|
||||
Iще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болiзний; далi все тихш, а там i зовсiм затихло.
|
||||
Як уже вона там робила сей день, - увечерi прибiгла додому, аж дух їй захватило:
|
||||
Донечко!
|
||||
Скажiть же бо, що й як?
|
||||
Та не надовго: вночi прокинулось iзнов та ще гiрш страждає, аж горить.
|
||||
А тут день уже нахопляється, треба на панщину йти.
|
||||
Так вона й зробила.
|
||||
Як дала їй, дитина зараз i втихла, засипати почала, та так крiпко заснула i не здригнулась, як крикнув десятник на весь голос:
|
||||
Положила Горпина дочку в колисцi, перехрестила та й пiшла плачучи.
|
||||
Перемучилась день.
|
||||
Бiжить вона додому, бiжить...
|
||||
Вона до колиски, за дитину, - дитина холодна лежить: не ворухнеться, не дише.
|
||||
- Тату! - крикнула.
|
||||
Я був задрiмав.
|
||||
Горпина й слова не промовить, обхопила дочку руками та наче й замерла.
|
||||
- Свiтла!
|
||||
- Тату!
|
||||
Старий викресав огню.
|
||||
Стоїть серед хати Горпина, аж почорнiла i страшно дивиться, а на руках у неї мертва дитина.
|
||||
- А що, - одмовляє, - бач, як помоглося!
|
||||
А далi як заплаче, як затужить, - де тi й сльози беруться!
|
||||
Почули люди, прибiгли, говорять, вмовляють.
|
||||
Чоловiк ходить сам як не при собi; свекор аж занедужав.
|
||||
От уже й домовинку принесли новеньку, всипали квiтками пахучими та зiллям.
|
||||
Не дала.
|
||||
Час уже й нести, а вона стоїть - дивиться.
|
||||
Одвели якось, узяли й понесли.
|
||||
Куди люди не ступлять, i вона слiдком за ними, за тою домовинкою; йде, словечка не промовить.
|
||||
Ледве вхопили її та принесли додому, мов неживу.
|
||||
Якось господь помилував, вернув здоров'я, та розум не вернувсь!
|
||||
Цiлiсiнький день ходить мовчки та городнiй мак iзбирає; а спитати, нащо?
|
||||
Взимку то все плаче:
|
||||
Аби почала перша макiвочка бринiти, вже й угледить, i зараз вирве й любує єю, не натiшиться.
|
||||
Iдеш понад городами, то й бачиш: сидить мiж повними макiвками в бiлiй сорочцi, гарно убрана, у намистi, й сама ще молоденька, -тiльки як крейда бiла; сидить та перекидається макiвочками, i всмiхається, як дитина...
|
||||
СЕСТРА
|
||||
Мати вмерла - я ще малесенькою була, добре й не запам'ятаю.
|
||||
Як поховали панiматку, батько не хотiв удруге оженитись.
|
||||
- Коли господь її прийняв, нехай уже дiточки господарюють!"
|
||||
Жили ми при достатку, всього було доволi; що, було, собi задумаю, те й зроблю: все менi вiльно було.
|
||||
Нехай мiй батенько царствує!
|
||||
Я все не хочу. а батько не силує, хоч там якi були й багатi, й пишнi женихи.
|
||||
Мiй жених був хороший такий, господи!
|
||||
Так-то вже я його сподобала!
|
||||
А вiн не з нашого села був, геть iз чужого.
|
||||
Спiзниться вiн на гуляннячко, я й очi виплачу.
|
||||
Коли так по Семенi, другого дня, i не сподiвалась, i не снилось менi, та й посватався вiн.
|
||||
Дарма що чужестороннiй, та господар був добрий такий, хазяйствував, що й на сторонi його всяке знало.
|
||||
Боже мiй милий!
|
||||
Та не дав йому господь довгого вiку...
|
||||
Такий вiн був люб'ячий до мене!
|
||||
Сидимо, робимо чи так говоримо, усе собi вкупцi.
|
||||
Кидалась я й до знахарiв, i до лiкарiв - нiхто нiчого не врадив!
|
||||
Приїхав за мною батько та й до себе взяв.
|
||||
- Живи в мене, дочко!
|
||||
Хiба ти сирота, нехай бог милує!
|
||||
А брат мiй тими часами оженився, узяв таки з нашого села дiвчину; моторна така, чепурна, що й годi!
|
||||
Не поплакала я ще й пiвроку за своїм Павлом а тут i батька ми поховали.
|
||||
До якого с часу ми добре жили; далi зубожiв мiй брат: то хлiб не вродив, то худоба вигинула; а п'ятеро дiток бог дав: двi дiвчини й три хлопцi.
|
||||
Невiстка смутная ходить, i дiтки навiть посумiли.
|
||||
- Сестро! - каже брат.
|
||||
Як буду жив, зароблю - оддам, а вмру, то бог тобi оддасть!
|
||||
Я радiю:
|
||||
Купив мiй брат худобу, став потроху розживаться.
|
||||
Щоб посваритись або скривдити одно одного, крий боже!
|
||||
I небожата мене дуже жалували, аж за мене було змагаються мiж собою:
|
||||
"Моя!"
|
||||
Тiльки братова багацько гордувала.
|
||||
"Братова, серце! - було раджу їй.
|
||||
Там чи купити що, чи продати, - зроду-вiку не послухає; хоч шкода з того видима буде; вона свого докаже.
|
||||
Не хотiла брата турбувати; знов до неї з ласкавою мовою пiдiйду.
|
||||
Я говорю до неї; вона, мов не чує, одiйшла собi геть.
|
||||
Коли чую:
|
||||
Дивлюсь - се наша сусiда.
|
||||
Я хутенько втерла сльози.
|
||||
- А я оце до вас iду.
|
||||
- Чи не продали б ви менi розсади трошечки?
|
||||
- Коли ваша ласка, серце! - i простягає менi глечичка.
|
||||
Подякувала та жiнка та й пiшла собi.
|
||||
- Се, - каже, - як усi господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто!
|
||||
Як почала, як почала...
|
||||
Я тiльки слiзьми вмиваюсь...
|
||||
Грiх вам буде, що ви мене хлiба куском тепер дорiкаєте!
|
||||
Тяжко й важко менi.
|
||||
"Покину їх, пiду служити!"
|
||||
У мене було всякої одежини й не злiчити, а все добра, нова.
|
||||
Дiти радiють; зараз дiвчатка й почали вбиратись.
|
||||
- "А менi?"
|
||||
Джергочуть коло мене, а менi вже так жалко, що й словечка не скажу; за слiзоньками свiту божого не бачу!
|
||||
"Тiточко-любочко!
|
||||
Може, хто вас налаяв?
|
||||
Обсiли мене, як дрiбнi пташенята.
|
||||
III
|
||||
Я уступилась та й сiла в кутку.
|
||||
- Здоровi, дiточки, й ти, сестро!..
|
||||
Посiдали вечеряти вони й дiти.
|
||||
- Спасибi, братику, не хочу.
|
||||
- О жiнко! - каже.
|
||||
Не обижай сестри: грiх тобi буде!
|
||||
Хiба ж я в тебе наймичка, що менi не вiльно й слова сказати!
|
||||
Я тiльки правду щиру сказала!
|
||||
А старшенька дiвчинка до батька:
|
||||
Так плаче, що господи!
|
||||
Брат змовчав, тiльки по голiвцi дiвчинку погладив.
|
||||
- Сестро моя, - каже, - не журись, голубко!
|
||||
Нас тiльки двойко в свiтi...
|
||||
- Братику мiй, голубчику!
|
||||
- Що твоя жiнка мене обидила, я їй те дарую, тiльки важко менi на серцi, братику мiй!
|
||||
- Не плач, сестронько, годi!
|
||||
Вiн так i стрепенувсь:
|
||||
- Пiду служити!
|
||||
Зглянься, на бога! - почав вговоряти та вмовляти, й жiнку привiв, - i вона просить:
|
||||
Почули дiти.
|
||||
Як кинуться до мене та в плач!
|
||||
Хоче нас кидати!
|
||||
Що против кого, а против дiтей я й не зговорю.
|
||||
А брат думає, що то вже я роздумалась, дякує:
|
||||
Та вони без тебе посиротiли б, як без рiдної матерi.
|
||||
Полягали спати.
|
||||
Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь!
|
||||
Треба й правду, й неправду терпiти, треба привикати!
|
||||
Перебуду всякого горя й лиха!
|
||||
Звiсно, чужi люди хоч i добрi, та не знатимуть, яка я; а я знов їх не знатиму.
|
||||
Ранiсiнько-ранiсiнько пiднялась.
|
||||
Востаннє глянула на дiток, на брата.
|
||||
Взяла свiй тлумочок та тихенько й вийшла з хати.
|
||||
От i велика могила, що геть за околицею зеленiє.
|
||||
Село як на долонi, так менi в очах замигтiли бiлi хати, колодязне цямриння, розквiтлi садки й городи.
|
||||
Стою i з мiсця не зворухнуся, - задивилась.
|
||||
Куди менi йти?
|
||||
Чула колись iще од батька-покiйничка, що в Дем'янiвцi живуть якiсь родичi нашi: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща.
|
||||
Iду шляхом, - боюсь так, що мати божа!
|
||||
А шлях не спить: то той стрiнеться, то iнший, то возом їде, то йде.
|
||||
Другого дня притомилась я дуже та й сiла спочити в холодку пiд вербою.
|
||||
Коли дивлюсь - iдуть якiсь люди гурбою: i старi, й молодi, i дiтвора; зблизились до мене й на добридень дали.
|
||||
- Садовiться, та одпочиньмо трохи".
|
||||
- Звiдки вас господь несе? - питаю чорноброву, хорошу молодицю, що дитинку на руках тiшила - На прощу ходили, у Києвi були, - каже.
|
||||
- У
|
||||
- Оце б то не знати, коли самi з Дем'янiвки!
|
||||
- А чи не знаєте там коваля Ляща?
|
||||
Який же то коваль Лящ?
|
||||
- Спитай мене, молодичко, - озвалась стара бабуся, обдiляючи дiток, що обсiли її, хлiбом i поглядаючи на мене ласкаво.
|
||||
Добрячi були люди покiйнички!
|
||||
-Давненько, моє серце.
|
||||
На одному тижнi й померли; як щиро любилися, так одно без одного й не жило.
|
||||
Хата спустiла, бо не було в їх нi роду, нi плоду.
|
||||
Може, родичка?
|
||||
- До їх, бабусю, та лиха моя доля.
|
||||
Що ж тобi за пригода така, серце?
|
||||
Не знаю, що й робитиму!
|
||||
Журбою поля не перейдеш!
|
||||
Я в його i хрестилась, i вiнчалась, i досi живу, та, мабуть, i вмру у нього.
|
||||
Була дочка, оддали замiж, та не довго й погосподарювала - умерла.
|
||||
Славне таке дитятко, що годi!
|
||||
Дознався був владика, що слiпий старець чинить у божому домi одправу, - i заборонив.
|
||||
"Люди добрi, - рече їм владика, - коли вiн такий вам любий, то я не бороню йому стояти при престоловi божому й до кончини його вiку; треба тiльки менi вивiрити на свої очi, що темний слiпець благоподобно службу божу одправляє".
|
||||
Iди до їх, молодичко.
|
||||
Здужатиму, то й я поможу.
|
||||
Нехай же господь дає вам усе добре!
|
||||
Сьогоднi й дома заночуємо, коли бог дасть.
|
||||
Дем'янiвка та в долинцi, мов у зеленому гнiздечку, лежить.
|
||||
Двi церкви, одна мурована, висока, друга дерев'яна й давня сильне, аж у землю вросла й похилилась.
|
||||
Надвечiр увiйшли ми в село, i розбрелись прочани улицями.
|
||||
Так менi чогось сумно й боязно, аж моє серце мре.
|
||||
Увiйшла та й стою сама не при собi.
|
||||
- Увiйди та одпочинь, дитино, - промовив хтось тихо й поважно.
|
||||
Очi йому незрячi, й така в тих очах тиша та добрiсть, що я нiколи й не бачила.
|
||||
Як почула я такi слова ласкавi, аж за серце мене вхопило.
|
||||
Бачу, й вона увiйшла: старесенька, малесенька, ледве од землi видно, а ще чуйненька, говiрка.
|
||||
- Ти молоденька, то й хату нашу розвеселиш, i внучечку мою втiшиш.
|
||||
Марусечко, до нас!
|
||||
Така вже в нас соромляжа, мов засватана.
|
||||
- Пожалуй же,
|
||||
От воно й вклонилось, i привiтало мене чепурненько.
|
||||
"Як-то тепереиьки небожата мої коханi?
|
||||
Осталась.
|
||||
Так мене жалують, як свою дитину.
|
||||
Панотець тихенько собi сидить та думає або молитви шепче, а то псальми спiває - так хороше, господи!
|
||||
I внучечка качається по садку бiлим клубочком, i до нас прискочить, i знов у гущавинi зеленiй зникне.
|
||||
От же все менi туга невсипуща!
|
||||
- Не сумуй, - кажуть, - то грiх великий.
|
||||
Нехай помислить, що, може, трапиться й добре ще в свiтi; а здоров'я втратиш - яке вже буде життя!
|
||||
От поглянь, який господь вечiр дав!
|
||||
Рiчка тече, як щире золото, мiж зеленими берегами; кучерявi верби купають у водi вiти; цвiтуть-процвiтають маки городнi, i високоверхi коноплi зеленiють; де коло бiлої хатки червонiє рясне вишення чи високий кущ калини стрiху пiдпирає, закриваючи всю бiлу стiну; а хатина ж у розквiтлому городi, як у вiночку, ховається.
|
||||
Тихо й тепло, i скрiзь червоно - i на небi, i на згiр'ях, i на водi.
|
||||
- Сей...свiт - як макiв цвiт; як-то на тiм буде! -каже, було, стара, похитуючи головою.
|
||||
А панотець пiдведе темнi очi вгору.
|
||||
VI
|
||||
Глянула, - та се ж Трохим Рибець, iз нашого села!
|
||||
Мало коромисла не впустила, i слова не промовлю - зрадiла.
|
||||
- Так се справдi ви тут?
|
||||
Брат ваш дуже за вами журиться.
|
||||
- Та чи здоровi ж вони там? - питаю плачучи.
|
||||
Мабуть, забули мене?
|
||||
I досi плачуть, що ви їх покинули.
|
||||
- Кажiть йому, що дуже мене жалко i ного, i дiток, i серце моє в'яне... а вже до його не вернусь!
|
||||
- А тут же вам добре?
|
||||
- Зайдiть лишень, -кажу, -то я небожатам якого гостинця дам.
|
||||
От там узяла кiлька грошенят, то те купила, то те, - шлю їм.
|
||||
- Скажiть, що я їх до самої смертi кохатиму, а згадую щогодини, щохвилини.
|
||||
- Та добре ж, добре.
|
||||
Скажу.
|
||||
Нехай вам господь помагає iз вашими господарями!
|
||||
Привiтали мене, заїжджого, як сiм'янина.
|
||||
- Так-то вже їм бог дав, що всi їм любi й милi, - кажу йому.
|
||||
Провела його за село, того чоловiка, попоплакала...
|
||||
У суботу бiлю хату, коли бiжить моя Марусенька:
|
||||
- Якi? - питаю, а саму як огнем обхопило.
|
||||
Питаються вас.
|
||||
Коли бачу - брат у хату з жiнкою й з дiтьми.
|
||||
Свiте мiй!
|
||||
Почали мене всi просити: "їдь та їдь iз нами.
|
||||
А дiтки як очепились за шию менi, то й не вступаються, цiлують та просять: - їдьте з нами, тiточко наша кохана, їдьте!
|
||||
Вони й заплакали, мої голуб'ята; так слiзочки з очей i капотять.
|
||||
Одмовлялась я, одмовлялась, та й мусила послухатись.
|
||||
Вони радiють, хоч i жалко, що одходжу од їх, та на мене радiють, що бог менi дав - iзнов до брата iду, -у свою хату.
|
||||
Увiйшла я знов у ту хату, що в нiй i росла й дiвувала.
|
||||
Та не довго радувалась.
|
||||
Уже тепер i ступити менi не дасть; уже нема менi й промитої води: та те не добре, та се не гаразд!
|
||||
Як почне - боже, твоя воля! - що я й об'їла їх i обпила; та якось i про грошi мої згадала, що я їм позичила:
|
||||
Iще з тебе треба б узяти: ти вже бiльш хлiба в нас з'їла, нiж тих грошей було!"
|
||||
- Ну, - кажу, - коли вже з'їла я свої грошi, то бог iз вами!
|
||||
Там менi було добре, як у рiдного батька!
|
||||
VII
|
||||
Брата й дома тодi не було.
|
||||
Пiду свiт за очi, щоб мене й не знайшли, i не просили!"
|
||||
I надумалась iти в Київ.
|
||||
Хоч i в сторонi, та дуже жадалось менi побачити своїх перших господарiв.
|
||||
- Пiду до Києва, - кажу їм.
|
||||
- Нехай господь помагає!
|
||||
А коли схочеш до нас вернутись, вертайсь.
|
||||
Вийшла я од них веселiш теплим ранком.
|
||||
Перехожий, проїжджачий - що їх там па шляху не кидалося в вiчi, нiхто мене не зайняв, спасибi богу!
|
||||
А що ходка чумакiв не одна наверталась на очi, то втiшно менi було добре слово почути: "магайбi!" або дороги розпитаться; то ж усе з наших, простих людей, що горя зазнало i дома, i в дорозi, то й душi живої не цурається.
|
||||
Красний, боже, який!
|
||||
А людей, людей!
|
||||
Спочила коло святої Лаври, та й пiшла собi мiсця питати.
|
||||
Увiйшла в базар, сей таки точок Подольський, -стоїть купочок молодиць i дiвчат.
|
||||
- Спасибi!
|
||||
- Чи не знаєте, - кажу, - де б тут службу можна знайти?
|
||||
Ми й самi ждемо, молодичко!
|
||||
- Коли ваша ласка, - кажу, - то й я собi коло вас стану.
|
||||
Стою я та дивлюсь: люд як та комашня копошиться, одно на одного наступає, зiходяться, розiходяться, гомонять, кричать, - i люди, й пани, i мiщани; стукотить, гуркотить.
|
||||
Двi молодички гарненько цокотять удвойзi, а тут дiтвора змагається - чогось не подiлили.
|
||||
"Е, е!
|
||||
Дивiться ж бо, молодичко!
|
||||
Ну ж бо, ну, не соромся!"-звивається вона коло повновидої, гарної молодицi у бiлiй сорочцi i в зеленiй хустцi.
|
||||
- Я й ваше намисто порву!
|
||||
Чого це ви на мене напались?
|
||||
Москаль, що якесь старе залiзо продавав, задивився, стоїть i всмiхається, i не чує, що жвавий мiщанин у чемерцi штовха його:
|
||||
Чи продаєш залiзо?"
|
||||
Якась пристаркувата панi до нас iде.
|
||||
- Чому нема? - кажуть усi.
|
||||
Та й почали договорятись.
|
||||
"Роби менi й те, й те, i друге, й третє, i все, i бiли, й вари, i ший, i мий.
|
||||
- Шукайте собi деiнде, -кажуть їй, одступаючи од неї.
|
||||
- Добре, панi!
|
||||
"Все, -думаю, -що-небудь запрацюю собi.
|
||||
Нема нiде хлiба лежачого".
|
||||
Привела мене панi до своєї господи.
|
||||
Стрiла нас панночка, вже доросла й огрядненька собi, нiвроку.
|
||||
- Ось iде за мною.
|
||||
- Отеє, мамо!
|
||||
Нащо вам селючка здалась?
|
||||
Хiба будемо на неї дивитись, як на мальовану!
|
||||
Бачу, що менi недобре тут буде!
|
||||
А стара й слова дочцi не промовила.
|
||||
Розказала менi всi там порядки i навчила, що й як, та й покинула мене саму в хатi.
|
||||
Поклонивсь менi та й каже:
|
||||
Спасибi йому, розважив мене трохи тим словом добрим.
|
||||
Цiлiсiнький день у роботi; одно ще не скiнчу, вже друге мене дожидає.
|
||||
Сходить сонечко - вона вередує, i зайде - вередує.
|
||||
"Чому, - каже, - в нас не так, як в Iваненковських панiв, що в їх усе по-панськи, любе й миле?
|
||||
Я, каже, так жити не можу!"
|
||||
Мати вговорює, аж падає коло неї:
|
||||
Бог дасть, i в нас по-панськи буде!"
|
||||
"Ой, дочко! не дурiй!
|
||||
Гляди, щоб з тебе добрi люди не смiялись!"
|
||||
- А що? - каже, було, до жiнки, - бог нас покарає, що ми так дитину розпустили!
|
||||
Не потурай їй, жiнко, бо каятись будеш!
|
||||
Ти ж мати, ти перша порадниця.
|
||||
Ти все за багатшими пнешся; придивись, лишень, то й побачиш, що нi за чим гнатись.
|
||||
Коли жалуєш дитину, то навчай грозьбою, коли не можна просьбою.
|
||||
Послав бог їм лихо: захорував господар та хутко i вмер.
|
||||
- Доню моя мила, доню моя люба!
|
||||
Послухайся мене хоч тепер, не пнися в пани, не гордуй своїм родом.
|
||||
Живи, доню, як бог тобi дав, шануй стару неньку.
|
||||
Послухайся, доню!
|
||||
Поблагословив її та знов питає:
|
||||
- Пам'ятатиму, татоньку милий!
|
||||
Народу зiйшлося, мiщан, що нiде було й орiшку впасти.
|
||||
IX
|
||||
А там як почали вчащати якiсь приятельки, верхоглядки та верхоумки, то й звели її нiнащо, i дома не сидиться, i роботи вже годi: все б у гостину, та щоб убрання все нове та хороше на їй було.
|
||||
Аби трохи в матерi забряжчало в калиточцi, зараз i почне вимагати; а мати така, що послухає й оддасть, та потiм нiкому так гiрко, як менi, бо стара хоче те у хазяйствi навернути, що дочка витратила, - та й д'хнути менi не дає: роби, та й роби, та й роби!
|
||||
Стали на прощу люди сходитись.
|
||||
Прийшли i з нашого села; якось у базарi вгледiли мене й пiзнали.
|
||||
- А твiй брат дуже на тебе гнiвається, їздив за тобою у Дем'янiвку, та там дознавсь, що ти аж у Києвi.
|
||||
- А як вони живуть? - кажу.
|
||||
Чи гаразд у їх у господi?
|
||||
Такi стали голi, як турецькi святi.
|
||||
Господь їх святий знає, що то таке!
|
||||
Зубожiли так, що часом i хлiба позичають.
|
||||
Чи не зайдете до мене?
|
||||
- Добре, - кажуть, - на ранок наготуй, то вiзьмемо.
|
||||
От узяла я тi гришi в калиточку, чотири карбованцi братовi послала, за п'ятого купила то намистечка дiвчаткам, то сережечки, то хрестики хлопцям, то персники, i стрiчок, i спiдничку старшенькiй небозi, - нехай мене згадують, коханi дiточки!
|
||||
Боже мiй милий!
|
||||
Нехай же мати божа прощає мене, грiшну, що я свойому рiдному братику лихо наплакала!
|
||||
Се мене й господь не помилує, коли впаде хоч слiзка з моїх очей за себе самую.
|
||||
Надумалась я та нiби менi й працювати веселiше стало.
|
||||
"Може, ласкавiстю своєю та покiрливiстю втихомирю її", - було, думаю.
|
||||
Бачить, що корюся, та ще гiрш мене зневажає, а далi й бити вже порвалась.
|
||||
Мене зроду нiхто ще не бив, та бог менi дасть, що й не буде бити нiхто, поки вiку мого!
|
||||
Добудь мiсяця.
|
||||
- Та ви з моїх грошей не забагатiєте, а я бiдна не буду.
|
||||
Стара почала вмовляти: останься та ii останься; бо жалувала мене, що я їй щиро робила, не лiнувалась i слухняна була, - от як той товкач: що менi загадають, те й зроблю.
|
||||
Коли ми тут сваримось i миримось, у ворота хтось возом уїжджає.
|
||||
Се ж мiй братичок рiднесенький!
|
||||
- Братику, мiй соколе!
|
||||
- Нi, сестро моя рiдна! - говорить.
|
||||
Нужда мене зстарила i зв'ялила.
|
||||
А який же то парубком був!
|
||||
Так мене й облили сльози.
|
||||
- Здумав собi та й поїхав.
|
||||
Хотiв тебе побачити й свiту божого повидати.
|
||||
Вiн менi оповiдає, яке в його убожество настало, i як жiнка, хоч i любить, та неспокiйна дуже, i як дiточки ростуть i мене згадують.
|
||||
Я й кажу йому:
|
||||
Ти в мене один у свiтi: ти в мене й батько, i дитина, i родина.
|
||||
Нема в мене тепер нiчого, тiльки два карбованцi, заробленi в панiв, та не знаю, чи оддадуть, а хочу я згодитись на рiк.
|
||||
От вiзьмеш та й справиш собi, що там найхутче тобi треба.
|
||||
А сам аж гнеться.
|
||||
Тiльки на порiг, а стара й пита:
|
||||
Що те лихо згадувати! - каже.
|
||||
- Та коли ти обижаєшся, - промовила дочка, - то я й не доторкнусь до тебе.
|
||||
Хiба се ви мене пожалували, чи що, щоб я вам дякувала?
|
||||
- Годись на рiк.
|
||||
- А я хочу двадцять карбованцiв, - кажу.
|
||||
I грошi хочу всi наперед.
|
||||
А я, як сказала, то й не одступаюсь од свого слова.
|
||||
Дамо двадцять рублiв, тiльки, не всi разом.
|
||||
"Вiзьму, - думаю собi, - хоч п'ятнадцять: йому тепереньки дуже потрiбно".
|
||||
- На, - кажу, - братику мiй!
|
||||
Побув вiн зо мною два днi.
|
||||
Що то рiдне та своє!
|
||||
Iще два мiсяцi менi до року осталось.
|
||||
Та вже найнялась, як продалась, - треба служити!
|
||||
Аби схотiв, то знайдеш на свої руки муки!
|
||||
|
|
@ -0,0 +1 @@
|
|||
print("Hello world")
|
||||
Loading…
Reference in New Issue