Merge pull request 'Initial commit' (#1) from master into main

Reviewed-on: #1

Lab_2/Task_1.py

@@ -0,0 +1,12 @@
+from math import *
+
+try:
+    x = float(input("Введіть значення x: ").replace(",", "."))
+    y = float(input("Введіть значення y: ").replace(",", "."))
+
+    r = (pow(e, 2 * x) + sin(y)) / (log10(3.8 * x + y))
+
+    print(f"R = {r}")
+
+except Exception as err:
+    print("Error ocured:", err)

Lab_2/Task_2.py

@@ -0,0 +1,22 @@
+from math import *
+
+try:
+    a = float(input("Введіть число a: ").replace(",", "."))
+    b = float(input("Введіть число b: ").replace(",", "."))
+
+    sqr_of_sum = pow(a+b, 2)
+    sum_of_sqr = pow(a, 2) + pow(b, 2)
+
+    print(f"Квадрат суми = {sqr_of_sum}")
+    print(f"Сума квадратів = {sum_of_sqr}")
+
+    if sqr_of_sum > sum_of_sqr:
+        print("Квадрат суми - більше.")
+    elif sum_of_sqr > sqr_of_sum:
+        print("Сума квадратів - більше.")
+    else:
+        print("Квадрат суми та сума квадратів рівні.")
+
+
+except Exception as err:
+    print("Error ocured:", err)

Lab_2/Task_3.py

@@ -0,0 +1,13 @@
+try:
+    a = int(input("Введіть число a: "))
+    b = int(input("Введіть число b: "))
+
+    if a < b:
+        numbers = [i for i in range(a, b+1)]
+        print(*numbers)
+        print(len(numbers))
+    else:
+        print("Error ocured: A>B")
+
+except Exception as err:
+    print("Error ocured:", err)

Lab_2/Test.sh

@@ -0,0 +1,13 @@
+# !/bin/sh
+
+for i in $(seq -1 0.5 1);
+do
+    for j in $(seq -1 0,5 1)
+    do
+
+        printf "Probe x = $i $((i * 2))\n";
+        printf "%s\n%s\n" "$i" "$j" | python3 dummy.py;
+        printf "\n";
+        sleep 0.25;
+    done
+done

Lab_2/dummy.py

@@ -0,0 +1,2 @@
+print(input().replace(",", "."))
+print(input().replace(",", "."))

Lab_3/lab3_1.py

@@ -0,0 +1,7 @@
+text = input("Введіть ваш рядок: ").split()
+
+if not text:
+    print("Ви ввели пустий рядок, спробуйте ще раз.")
+    exit()
+
+print("Ваш рядок без зайвих пробілів: {}".format(" ".join(text)))

Lab_3/lab3_2.py

@@ -0,0 +1,12 @@
+inp = bytes(input("Введіть вашу послідовність: "), encoding="utf-8")
+
+if not inp:
+    print("Ви ввели пусту послідовність, спробуйте ще раз.")
+    exit()
+
+inp = inp.replace(b"<#s>", b"<#>")
+inp = inp.replace(b"<#S>", b"<#>")
+inp = inp.replace(b"<S>", b"<#s>")
+inp = inp.replace(b"<s>", b"<#s>")
+
+print("Ваша послідовність після редагування: {}".format(inp.decode("utf-8")))

Lab_4/lab4_1.py

@@ -0,0 +1,34 @@
+from random import *
+
+size = input("Введіть розмір бажаного списку: ").strip()
+
+if not size.isdigit() or size == "0":
+    print("Розмір списку має бути цілим додатним числом десяткової системи числення, спробуйте знову.")
+    exit()
+else:
+    size = int(size)
+
+lim_raw = input("Введіть нижню та верхню межі для генерації списку через пробіл: ").split()
+
+lim_check = "".join(lim_raw).replace("-", "")
+
+if not lim_check.isdigit() or len(lim_check) <= 1:
+    print("Межі для генерації списку мають бути цілими числами десяткової системи числення, спробуйте знову.")
+    exit()
+else:
+    low_n, high_n = map(int, lim_raw)
+    if low_n > high_n:
+        print("Нижня межа має бути введена перед верхньою, спробуйте знову.")
+        exit()
+
+odd_to_even = [randint(low_n, high_n) for i in range(size * 2)]
+even_to_odd = [randint(low_n, high_n) for i in range(size * 2 - 1)]
+res_list = []
+
+for i in range(1, len(odd_to_even), 2):
+    res_list.append(odd_to_even[i])
+    res_list.append(even_to_odd[i - 1])
+
+res_list = map(str, sample(res_list, size))
+
+print(f"Список згенерований для вас: {' '.join(res_list)}")

Lab_4/lab4_2.py

@@ -0,0 +1,21 @@
+from random import *
+
+size = input("Введіть кількість рядків та стовпців матриці через пробіл: ").split()
+
+if not "".join(size).isdigit() or len(size) <= 1 or "0" in size:
+    print("Кількість рядків та стовпців матриці мають бути цілими додатними числами десяткової системи числення надрукованими через пробіл, спробуйте знову.")
+    exit()
+else:
+    m, n = map(int, size)
+
+matrix = [[randint(0, 10) for i in range(n)] for i in range(m)]
+
+print("Згенерована матриця:\n{}|\n".format("|\n".join(["|".join([f"{item:4}" for item in row]) for row in matrix])))
+
+fixed_matrix = [matrix[i] for i in range(len(matrix)) if len(matrix[i]) == len(set(matrix[i]))]
+
+if not fixed_matrix:
+    print("Повторювані елементи є в усіх рядках матриці.")
+    exit()
+
+print("Матриця без рядків з повторюваними елементами:\n{}|\n".format("|\n".join(["|".join([f"{item:4}" for item in row]) for row in fixed_matrix])))

Lab_4/tst.py

@@ -0,0 +1,6 @@
+from random import sample
+
+symbols = bytearray(input("Your sequence: ").replace(" ", ""), "utf_8")
+
+print(str(bytearray(sample(symbols, 3)), "utf_8"))
+#print(f"Your word: {bytearray(sample(symbols, 3)).decode(encoding='utf_8')}.")

Lab_5/Namelist.py

@@ -0,0 +1,8 @@
+from random import sample, randint
+
+with open("list.txt") as surnames_list:
+    surnames = surnames_list.read().splitlines()
+
+surnames = sample(surnames, randint(5, len(surnames)))
+
+print(surnames)

Lab_6/example.py

@@ -0,0 +1,182 @@
+import random
+import curses
+import copy
+
+class Participant:
+    def __init__(self, surname, gender, drugs, weight_category, result):
+        self.surname = surname
+        self.gender = gender
+        self.drugs = drugs
+        self.weight_category = weight_category
+        self.result = result
+
+class CompetitionContainer:
+    def __init__(self):
+        self.participants = []
+
+    def clamp_result(self, result):
+        if 0 <= result <= 100:
+            return result
+        elif result > 100:
+            return 100
+        else:
+            return 0
+
+    @property
+    def max_len(self):
+        return max( [len(j.surname) for j in self.participants] )
+    
+    def generate_random_participant(self, max_surname_len = 10):
+        surname = chr(random.randint(1040, 1066)) + "".join([chr(random.randint(1072, 1098)) for i in range(random.randint(4, max_surname_len))])
+        gender = random.choice(["чоловік", "жінка"])
+        drugs = (random.random() <= 0.04)
+        weight_category = random.choice(["мінімальна", "найлегша", "легка", "напівсередня", "середня", "напівважка", "важка"])
+        result = round(random.random() * 100, 2)
+        return Participant(surname, gender, drugs, weight_category, self.clamp_result(result + int(drugs)*random.randint(0, round(100 - result))))
+
+    def add_new_participants(self, amount = 40):
+        self.participants += [self.generate_random_participant() for i in range(amount)]
+        self.participants.sort(key = lambda x: x.result, reverse = True)
+
+    def get_table(self, params):
+        p = copy.deepcopy(self.participants)
+        for i in params:
+            p = [j for j in p if getattr(j, i[0], False) == i[1]]
+
+        return "Таблиця найкращих результатів за фільтрами: {}\n".format(", ".join([ "{} - {}".format(k[0], k[1]) for k in params ])) + "\n".join( [ "{}: {} балів".format(i.surname.rjust(self.max_len), i.result) for i in p if (not i.drugs) ] )
+    
+    def get_disqualified(self):
+        return ["Дискваліфіковані:"] + ["{}: {} балів".format(k.surname.rjust(self.max_len), k.result) for k in self.participants if k.drugs]
+
+class ScreenManager:
+    def __init__(self):
+        self.buffered_result = ["Вітаємо у інтерактивній консолі!", "Наявні команди:", "лідери [жінки/чоловіки] [мінімальна/найлегша/легка/напівсередня/середня/напівважка/важка]", "учасники [жінки/чоловіки] [мінімальна/найлегша/легка/напівсередня/середня/напівважка/важка]", "дискваліфіковані"]
+        self.input_buffer = []
+        self.suggests_buffer = ["учасник", "найращі", "додати_учасників", "очистити_учасників", "дискваліфіковані", "вихід"]
+        self.screen = curses.initscr()
+        self.LINES, self.COLS = self.screen.getmaxyx()
+        curses.noecho()
+        self.running = True
+
+        self.possible_parameters = {"gender": {"жінка", "чоловік"}, "weight_category": {"мінімальна", "найлегша", "легка", "напівсередня", "середня", "напівважка", "важка"}}
+        self.suggest_base_commands = ["учасник", "найкращі", "додати_учасників", "очистити_учасників", "дискваліфіковані", "вихід"]
+        self.suggest_types = ["жінка", "чоловік", "мінімальна", "найлегша", "легка", "напівсередня", "середня", "напівважка", "важка"]
+
+        self.render_buffer()
+        
+        while self.running:
+            self.process_input()
+
+        curses.endwin()
+
+    def process_input(self):
+        c = self.screen.get_wch()
+        if c == '\x0a':
+            self.buffer_results()
+            del self.input_buffer[:]
+        elif c == '\x7f':
+            if len(self.input_buffer):
+                self.input_buffer.pop()
+        elif c == '\x09':
+            if len(self.suggests_buffer) > 0:
+                self.input_buffer = list("".join("".join(self.input_buffer).rsplit(" ", 1)[:-1]) + " " + self.suggests_buffer[0])
+        else:
+            self.input_buffer.append(c)
+        
+        self.auto_suggest()
+        self.render_buffer()
+
+    def render_buffer(self):
+        self.screen.clear()
+
+        # rendering results of previous command
+        for i in range(min(len(self.buffered_result), self.LINES-13)):
+            self.screen.addstr(i, 0, self.buffered_result[i])
+
+        # auto-completion (missing at the moment)
+        for i in range(min(len(self.suggests_buffer), 10)):
+            overflow = max(len(self.suggests_buffer[i]) - (self.COLS - len(self.input_buffer)) + 5, 0)
+            self.screen.addstr(self.LINES-2-i, len(self.input_buffer) + 2, self.suggests_buffer[i][overflow:])
+
+        # rendering user input string
+        if len(self.input_buffer) < self.COLS - 6:
+            self.screen.addstr(self.LINES-1, 0, "> " + "".join(list(map(lambda x: str(x), self.input_buffer))))
+        else:
+            overflow_amount = len(self.input_buffer) - (self.COLS - 6)
+            self.screen.addstr(self.LINES-1, 0, "> ..." + "".join(list(map(lambda x: str(x), self.input_buffer[overflow_amount:]))))
+
+        # flush the screen buffers
+        self.screen.refresh()
+
+    def auto_suggest(self):
+        if len(self.input_buffer) > 0:
+            cs = [i for i in "".join(self.input_buffer).split(" ") if i != ""]
+            if len(cs) == 1:
+                self.suggests_buffer = [j for j in self.suggest_base_commands if j.startswith(cs[0])]
+            elif len(cs) == 2:
+                if cs[0] == "учасник":
+                    self.suggests_buffer = [k.surname for k in cc.participants if k.surname.startswith(cs[1])]
+            elif len(cs) > 1:
+                if cs[0] == "найкращі":
+                    self.suggests_buffer = [i for i in self.suggest_types if i.startswith(cs[-1])]
+
+
+    def buffer_results(self):
+        command = "".join(self.input_buffer)
+
+        if len(command) > 0:
+            cs = command.split(" ")
+
+            while "" in cs:
+                cs.remove("")
+
+            if len(cs) == 0:
+                self.buffered_result = ["Команда не введена!"]
+                return 0
+            
+            params = {}
+
+            if cs[0] == "найкращі":
+                if len(cs) == 1:
+                    self.buffered_result = cc.get_table([]).split("\n")
+                else:
+                    for i in cs[1:]:
+                        for j in self.possible_parameters:
+                            if i in self.possible_parameters[j]:
+                                params[j] = i
+
+                    self.buffered_result = cc.get_table(list(params.items())).split("\n")
+
+            elif cs[0] == "учасник":
+                if len(cs) == 2:
+                    if cs[1] in [i.surname for i in cc.participants]:
+                        self.buffered_result = [ "{}: {} балів".format(i.surname.rjust(len(i.surname)), i.result) for i in cc.participants if i.surname == cs[1]]
+                    else:
+                        self.buffered_result = ["Помилка!", "Невідомий учасник"]
+
+            elif cs[0] == "дискваліфіковані":
+                self.buffered_result = cc.get_disqualified()
+            elif cs[0] == "вихід":
+                self.running = False
+            
+            elif cs[0] == "очистити_учасників":
+                cc.participants.clear()
+                self.buffered_result = ["Успіх!", "Список учасників було очищено"]
+            elif cs[0] == "додати_учасників":
+                if (len(cs) == 2) and (cs[1].isdigit()):
+                    cc.add_new_participants(int(cs[1]))
+                elif (len(cs) == 1):
+                    cc.add_new_participants()
+                else:
+                    self.buffered_result = ["Помилка!", "Ви ввели неправильну кількість аргументів для команди додати_учасників"]
+            else:
+                self.buffered_result = ["Такої команди не існує!"]
+        else:
+            self.buffered_result = ["Команда не введена!"]
+
+
+if __name__ == "__main__":
+    cc = CompetitionContainer()
+    cc.add_new_participants()
+    
+    sm = ScreenManager()

Lab_7/2.txt

@@ -0,0 +1,698 @@
+Марко Вовчок. Оповiдання
+Марко Вовчок. Оповiдання
+ 
+ГОРПИНА
+   I
+   Старий Якименко оженив сина та таку-то вже невiсточку собi взяв,  що  й
+не сказати! Бiлолиця, гарна й весела, а прудка, як зайчик; i в хатi  й  на
+дворi в'ється, порядкує, господарює, i спiває, i смiється, аж  геть  чутно
+її голосок дзвенячий. Аби на свiт благословилось, уже вона й  прокинулась,
+як рання пташка, i клопочеться, й бiгає.  I  свекру  догодить-услужить,  i
+чоловiка пожалує, i  дiло  не  стоїть  -  зроблено  все.  Живуть  щасливо,
+любенько; старий, на їх глядячи, тiльки бога милосердного дякує.
+   Одно й журило їх, що дiток господь не дає. Вона,  було,  як  де  попаде
+чужу дитинку, то вже й цiлує, й милує, а сама зiтхне тяжко.
+   Аж ось послав їм господь, - уродилась дiвчинка.  Так-то  вже  кохає  та
+пестить Горпина свою первичку, i з рук не спускає;  аби  прокинулось,  аби
+поворухнулось - уже вона й коло колиски, i хрестить, i цiлує, i колише,  i
+спiває над нею. На панщину поженуть, - дитинку за  собою  несе  та  вже  й
+моститься там з нею; сама робить, а око бiжить до дитинки.
+   Ото, було, молодицi й жартують:
+   - А що, - кажуть, - ваша дочка, Горпино? Вона й почне:
+   -  Та  вже  всмiхається,  сестрицi-голубоньки,  i  рученята   до   мене
+простягає; вже знає мене; нi до  кого  не  йде,  тiльки  до  мене.  Свекор
+бубликом манив - не хоче! I в долонечки вже плеще! Вийду я з хати та  з-за
+дверей i дивлюсь, а воно й водить оченятами - шукає мене!
+   - Розумна, розумна зросла, - кажуть. - Готуй лишень посаг  та  рушники:
+хутко й свататимуть!
+   А  дiвчинка,  справдi,  як  та  квiточка  розпукується;   таке   славне
+дитяточко, веселе й здорове, на пречудо!
+   II
+   Тим врем'ям помер наш пан; почав молодий господарювати.  I  старий  був
+недобрий, а сей такий лихий, що нехай господь боронить!  Так  людей  жене,
+гiрш як тих волiв. Отеє три днi панськi одбудем, а четвертий  за  подушне,
+п'ятниця й субота якiсь толочнi повидумували. А яка толока? Не то  страви,
+та й хлiба не дають.  День  при  днi,  день  при  днi  робимо.  Перше  все
+сподiвались: молодий пан буде добрий, та й дождали собi доброго!  Вiн  був
+не дуже багатий, а жити пишно, у розкошi  великiй  хотiв,  по-панськи!  Що
+йому до того, що люди, було, на нивi падають? Вiн  собi  то  коней  заведе
+таких, що як змiї, то коляску купить новеньку, то  у  мiсто  поїде  -  там
+стратиться.А нам iще, було, кажуть сусiднi панки (вони  заходять  часто  з
+чужими людьми в розмову, а своє, то б'ють так, як i великi пани - аби рука
+досягла); то й кажуть було: "Десь у вас тепереньки пан  добрий  дуже!  Так
+говорить, що аж лихо! Що мужикїв треба  й  наукам  учити,  i  жалувати,  i
+невiть-що! Десь його мудро дуже навчено!"
+   А се справдi перше говорив, що й хати новi поставлю у  три  вiконця,  а
+потiм - то й старi розвалились! Може, його на добре й учено,  та,  мабуть,
+панську iстоту не переробиш!
+   Все село як за стiну засунулось, такi смутнi всi, що сумно  й  глянуть!
+Тiльки  Горпина  трохи  веселенька,  тiшитьея  малою  донечкою  та  й  про
+громадське лихо забуває.  Та  не  минула  й  її  лиха  година!  Занедужала
+дитинка, кричить, плаче. Горпина й  сама  плаче  над  нею,  та  нiчого  не
+врадить. Бiгав старий свекор до  лiкарки  -  нема  дома,  та  навiть  i  з
+молодиць нема нiкого: всi на панщинi. Далi й за Горпиною прийшли:
+   - Чому не йдеш?
+   - В мене дитина нездужає, - каже вона плачучи.
+   - Пановi треба робити, а про твою дитину  байдуже.  Мусила  йти.  Узяла
+дитину, обгорнула та й пiшла. А воно,  бiднесеньке,  кричить  та  кричить.
+Дойшли, пан стрiчає сам, такий гнiвний, крий мати божа! Почав  її  словами
+картати, а дитиночка на руках так i пручається -  кричить.  Пан  iще  гiрш
+розгнiвався:
+   - Геть ту дитину! - гукнув, - геть! Треба менi робити, а не  з  дитиною
+панькатись!
+   Звелiв десятнику додому однести.
+   - Ой, паночку, голубчику! - благає його Горпина плачуща. - Нехай  же  я
+хоч однесу сама! Паночку мiй! Будьте милостивi! Се моя дитинка єдина!
+   - Неси, неси, - каже десятнику, - а ти роби дiло, коли  не  хочеш  кари
+здобути.
+   Понесли дитинку полем. Iще довго Горпина чула дитячий плач,  жалкий  та
+болiзний; далi все тихш, а там i зовсiм затихло.
+   III
+   Як уже вона там робила сей день, - увечерi прибiгла додому, аж  дух  їй
+захватило:
+   - Дитинко моя! Донечко! Чи ви ж доглядали її, батеньку? Скажiть же  бо,
+що й як?
+   -  Та  годi  побиватись,  дочко,  -  каже  старий  свекор,  -  дякувати
+господовi, втихла трохи.
+   Та не надовго: вночi прокинулось iзнов та ще гiрш страждає, аж  горить.
+Радилась Горпина з бабами, - нiчого не врадили, нiчого не помоглося. А тут
+день уже нахопляється, треба на панщину  йти.  Згадала  Горпина,  що  чула
+колись, як дитина не спить, то настояти маковi головки на молоцi та й дать
+випити. Так вона й зробила. "Нехай хоч воно вiдпочине -  не  мучиться",  -
+думає. Як дала їй, дитина зараз i втихла, засипати почала, та  так  крiпко
+заснула i не здригнулась, як крикнув десятник на весь голос: "На панщину!"
+   Положила Горпина дочку в колисцi, перехрестила та й пiшла плачучи.
+   Як там її лаяли, як на неї сварились - i не слухає, аби  їй  до  вечора
+дождати! Перемучилась день. От сонечко вже за синю гору запало, от  уже  й
+вечiр. Бiжить вона додому, бiжить... Убiгла в хату: тихо й темно. Вона  до
+колиски, за дитину, - дитина холодна лежить: не ворухнеться, не дише.
+   IV
+   - Тату! - крикнула.
+   - А чого, дочко, мене лякаєш? Я був задрiмав. Мала спить i досi.
+   Горпина й слова не промовить, обхопила дочку руками та наче й  замерла.
+Старий iзнов задрiмав.
+   - Свiтла! Свiтла дайте! - скрикнула. - Тату!  Свiтла!  Старий  викресав
+огню. "Що се з нею подiялося?" - думає, та  як  засвiтив,  глянув,  так  i
+прикипiв на мiсцi. Стоїть серед  хати  Горпина,  аж  почорнiла  i  страшно
+дивиться, а на руках у неї мертва дитина.
+   - Дочко, - промовив старий, - дочко!
+   - А що, - одмовляє, -  бач,  як  помоглося!  Затихла  моя  дитинка,  не
+кричить!
+   А далi як заплаче, як затужить, -  де  тi  й  сльози  беруться!  Так  i
+ллються струменем.
+   Почули люди, прибiгли, говорять, вмовляють. Вона мов i  не  чує,  i  не
+одiрвуть од дитинки.  Чоловiк  ходить  сам  як  не  при  собi;  свекор  аж
+занедужав.
+   Стали похорон ладити. От уже й  домовинку  принесли  новеньку,  всипали
+квiтками пахучими та зiллям.
+   - Горпино, - кажуть, - дай дитину.
+   Не дала. Сама обмила її й положила. Час уже й нести, а  вона  стоїть  -
+дивиться. Люди до неї говорять - не чує, не слухає.
+   Одвели якось,  узяли  й  понесли.  Глянула  вона  тодi  вперше  округи,
+перехрестилась i собi пiшла. Куди люди не  ступлять,  i  вона  слiдком  за
+ними, за тою домовинкою; йде, словечка не промовить. I в  церквi  достояла
+мов спокiйна, та як стали ховати, боже мiй милий! так i кинулась за  дитям
+у яму. Ледве вхопили її та принесли додому, мов неживу.
+   Хорувала вона тяжко тижнiв iзо три.  Якось  господь  помилував,  вернув
+здоров'я, та розум не  вернувсь!  Така  вона  стала,  якась  не  при  умi.
+Цiлiсiнький день ходить мовчки та городнiй мак iзбирає; а  спитати,  нащо?
+"А се, - каже, - для моєї дитинки".
+   Взимку то все плаче: "Нема макiвокi Чим менi донечку рятувати!"
+   Аби почала перша макiвочка бринiти, вже й угледить,  i  зараз  вирве  й
+любує єю, не натiшиться. То ще дiло робить, порається, а тiльки  зацвiтуть
+маки в городах, вона й хату покине i не вийде  з  тих  макiв.  Iдеш  понад
+городами, то й бачиш: сидить мiж повними макiвками в бiлiй сорочцi,  гарно
+убрана, у намистi, й сама ще молоденька, -тiльки як крейда бiла; сидить та
+перекидається макiвочками, i всмiхається, як дитина... А маки процвiтають,
+i бiлим, i сивим, i червоним квiтом повно.
+   СЕСТРА
+   I
+   Мати вмерла - я ще малесенькою була, добре й не запам'ятаю. Тiльки менi
+наче сниться, що хитав мене хтось у колисцi i спiвав надо мною тихесенько.
+   Як поховали панiматку, батько не хотiв удруге оженитись.  Не  буде  вже
+над мою першу милу, - було, каже. - Коли господь  її  прийняв,  нехай  уже
+дiточки господарюють!"
+   Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рiвно,  i  брата  й  мене.
+Жили ми при достатку, всього було доволi; що, було,  собi  задумаю,  те  й
+зроблю: все менi вiльно було. Що яке-то  моє  дiвування  було  розкiшне  й
+веселе, то й згадать любо! Нехай мiй батенько царствує!
+   Погуляла дiвчиною рокiв зо три; сватають мене. Я все не хочу. а  батько
+не силує, хоч там якi були й багатi, й пишнi женихи. Аж ось послав i  менi
+господь до пари й  до  любовi.  Мiй  жених  був  хороший  такий,  господи!
+Чорнявий, ставний... Так-то вже я його сподобала! Тiльки й  на  думцi,  що
+Павло; як би то хутче побачитись! А вiн не з  нашого  села  був,  геть  iз
+чужого. Побачу - й веселенька, а не побачу, то такий уже сум мене  вiзьме,
+такий жаль обiйме, що й свiт менi не милий! Спiзниться вiн на  гуляннячко,
+я й очi виплачу. "Може, - думаю, - в його друга є дiвчина".  Коли  так  по
+Семенi, другого дня, i не сподiвалась, i не снилось менi, та й  посватався
+вiн. Батько поблагословив. Дарма що чужестороннiй, та господар був  добрий
+такий, хазяйствував, що й на сторонi його всяке знало.
+   Привiз мене чоловiк на своє господарство. Боже мiй милий! Як-то жили ми
+любенько! Та не дав йому господь довгого вiку... Тiльки  всього  два  роки
+була я за ним. Такий вiн був люб'ячий до  мене!  В  хату  то  й  заглянуть
+весело: як у вiночку. Сидимо, робимо чи так говоримо, усе собi вкупцi.
+   Коли тут - лихо менi тяжке - рознедужався Павло мiй. Кидалась  я  й  до
+знахарiв, i до лiкарiв -  нiхто  нiчого  не  врадив!  Смерти,  кажуть,  не
+одперти... помер Павло...
+   Приїхав за мною батько та й до себе взяв.  Чоловiкову  хату  продали  i
+худобу всю.
+   - Живи в мене, дочко! Чого ти маєш у чужому селi одинока  сидiти!  Хiба
+ти сирота, нехай бог милує!
+   II
+   А брат мiй тими часами оженився,  узяв  таки  з  нашого  села  дiвчину;
+моторна така, чепурна, що й годi!  I  дитинка  в  їх  була,  дiвчинка,  як
+ясочка, свiжа й повна, як гурочок.
+   Не поплакала я ще й пiвроку за своїм Павлом а тут i батька ми поховали.
+Кажуть люди: як одна бiда йде то й другу за собою веде.  -  то  недурно  й
+кажуть! До якого с часу ми добре жили; далi зубожiв мiй брат: то  хлiб  не
+вродив, то худоба вигинула; а п'ятеро дiток бог дав:  двi  дiвчини  й  три
+хлопцi. Журиться так брат, аж в'яне.  Невiстка  смутная  ходить,  i  дiтки
+навiть посумiли. Таке вже настало що й хлiба нi за що купити.
+   - Сестро! - каже брат. - Коли твоя ласка, позич менi  грошей!  Як  буду
+жив, зароблю - оддам, а вмру, то бог тобi оддасть!
+   Я й прзичила йому тi грошi, що за хату й за худобу взяла, та нiби в нас
+i в хатi повеселiшало: i брат заговорить, i братова всмiхнеться, й дiтвора
+бубонить, регочеться. Я радiю: "Слава господовi, що i в нас, як i в  людей
+благодатно!" Купив мiй брат худобу, став потроху розживаться.
+   Ми з братом щиро любилися зроду, змалку. Щоб посваритись або  скривдити
+одно одного, крий боже! Вже як там не погодимось на чому, то подаруємось.
+   I небожата мене дуже жалували, аж за мене було  змагаються  мiж  собою:
+"Се моя тiтка!", а той собi тягне: "Моя!" Та як  учепляться  цiлувати,  то
+було й роботу з оук вихоплять, i хустка з голови спаде.
+   Тiльки братова багацько гордувала. Вже ж я й годила як малiй дитинi, та
+нi, не вгодила! "Братова, серце! - було раджу їй. - Зробiмо так  да  отак,
+то добре буде". Там чи купити що, чи продати, -  зроду-вiку  не  послухає;
+хоч шкода з того видима  буде;  вона  свого  докаже.  Перед  нею  затихну,
+поплачу нишком, та й годi. Не  хотiла  брата  турбувати;  знов  до  неї  з
+ласкавою мовою пiдiйду.
+   Якось розсаду з нею садимо в городi. Я говорю до неї; вона, мов не чує,
+одiйшла собi геть. Важко менi на серцi - заспiвала собi; спiваю, а  сльози
+так з очей i ллються... Коли чую:  "Боже  помагай,  i  день  вам  добрий!"
+Дивлюсь - се наша сусiда.  Перехилилась  через  тин  та  й  кланяється.  Я
+хутенько втерла сльози.
+   - Добридень, - кажу, - сестрице!
+   - А я оце до вас iду.
+   - Та милостi ж вашої просимо!
+   - Чи не продали б ви менi розсади трошечки?
+   - То вже для чужого продати, а для сусiди й так треба дати.
+   - Коли ваша ласка, серце! - i простягає менi глечичка.
+   Я набрала скiльки там у глечичок та й дала їй. Подякувала та жiнка та й
+пiшла собi. Братова на мене й накинулась.
+   - Се, - каже,  -  як  усi  господарюватимуть,  то  й  господарство  моє
+рознесуть чисто! Такi й золоту гору розiмчать!
+   Як  почала,  як  почала...  Мати  божа  милостива!  Я  тiльки   слiзьми
+вмиваюсь...
+   - Братова, - кажу, - не жалувала я для вас нiчого, поки що  мала!  Грiх
+вам буде, що ви мене хлiба куском тепер дорiкаєте!  -  Покинула  робити  й
+вийшла з города.
+   Тяжко й важко менi. Узяла собi таку думку: "Покину їх,  пiду  служити!"
+Зiбрала своє добро; що в тлумочок склала, а що покликала братових дiвчаток
+та їх обдiлила. У мене було всякої одежини й  не  злiчити,  а  все  добра,
+нова. Скiльки полотна було, хусток,  плахот,  юпок!  Дiти  радiють;  зараз
+дiвчатка й почали вбиратись. "А чи менi гарно, тiтусю?" - "А менi?" -  "Як
+оддамся, то зав'яжу оцю червону хустку", - говорить, а сама  ще  така,  як
+узлик. Джергочуть коло мене, а менi вже так жалко, що й словечка не скажу;
+за слiзоньками свiту божого не бачу!  I  дiти  помiтили  -  жалують  мене:
+"Тiточко-любочко! Чого  ви  журитесь?  Може,  хто  вас  налаяв?  Може,  ви
+нездужаєте?" Обсiли мене, як дрiбнi пташенята. "Не плачте", - вмовляють та
+менi рученятами очi затуляють.
+   III
+   Чую, так надвечiр, брат iде. Я  уступилась  та  й  сiла  в  кутку.  Вiн
+веселий увiйшов:
+   - Здоровi, дiточки, й ти, сестро!..
+   За ним i братова в хату. Посiдали вечеряти вони й дiти.
+   - А ти чому не йдеш, сестро?
+   - Спасибi, братику, не хочу.
+   Вiн подивився на мене пильно й жiнцi в вiчi, похитав головою.
+   - О жiнко! - каже. - Се вже, бачу, твої примхи! Не обижай сестри:  грiх
+тобi буде!
+   - Оце менi лиха година та нещаслива! Хiба ж я в тебе наймичка, що  менi
+не вiльно й слова сказати! Ганю я твою сестру, чи що? Я тiльки правду щиру
+сказала!
+   Покинула вечеряти й з хати пiшла.
+   А старшенька дiвчинка до батька:
+   - Чого се, тату, тiтка все плаче? Так плаче, що  господи!  Що  мати  їй
+сказала?
+   Брат змовчав, тiльки по голiвцi дiвчинку погладив. По вечерi  зблизився
+до мене, сiв поруч зо мною та:
+   - Сестро моя, - каже, - не журись, голубко! Досi жили з тобою любенько,
+треба б так i звiкувати. Нас тiльки двойко в свiтi... Подаруй  моїй  жiнцi
+яке там незвичайне  слово,  зроби  менi  таку  велику  ласку,  сестро  моя
+рiдненька!
+   - Братику мiй, голубчику! Нехай же мене господь  милосердний  боронить,
+щоб я з тобою в сварку заходила, - кажу. - Що твоя жiнка мене  обидила,  я
+їй те дарую, тiльки важко менi на серцi, братику  мiй!  Нехай  поплачу,  -
+полегшає.
+   - Не плач, сестронько, годi!
+   - Я, брате, хочу вас покинути.
+   Вiн так i стрепенувсь:
+   - А де ж ти будеш?
+   - Пiду служити!
+   - Що се в тебе за думки  такi,  сестро!  Зглянься,  на  бога!  -  почав
+вговоряти та вмовляти, й жiнку привiв, - i вона просить:
+   - Не кидай нас!
+   Почули дiти. Боже! Як кинуться до мене та в плач!
+   - Тiточка наша любенька! Хоче нас  кидати!  Не  кидай,  ми  тобi  будем
+годити, ми тебе шануватимем!
+   Що против кого, а против дiтей я й  не  зговорю.  Пригорнула  малих  до
+серця та тiльки плачу.
+   А брат думає, що то вже я роздумалась, дякує:
+   - Спасибi, сестро, що ти моїх дiток жалуєш! Та вони без тебе посиротiли
+б, як без рiдної матерi.
+   А я таки маю думку йти в службу.
+   Полягали спати. Я й очей не звела: обняли  мене  думки,  та  гадки,  та
+журба пекуча. Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь!  Мала  й
+худобу, i господарство своє, зросла в розкошi,  а  доводиться  служити  за
+хлiба шматок та годити, може, i лихому, i ледачому кому! Треба й правду, й
+неправду терпiти, треба привикати!  Зазнаю  чужої  сторони,  яка  вона  є!
+Перебуду всякого горя й лиха! Нiхто мене не жалуватиме; нiхто не сяде,  не
+зажуриться коло мене, анi словця любого та щирого  не  промовить!  Звiсно,
+чужi люди хоч i добрi, та не знатимуть, яка я; а я знов їх не знатиму.
+   IV
+   Ранiсiнько-ранiсiнько  пiднялась.  Усi  сплять;  iще  й  на   зорю   не
+займається, - iмла. Востаннє глянула на дiток, на брата. I братової  жалко
+стало. Взяла свiй тлумочок та тихенько й вийшла з хати.
+   Iду, iду i не оглядаюсь. От  i  велика  могила,  що  геть  за  околицею
+зеленiє. Зiйшла на могилу та й глянула тодi на своє село; а  сонечко  саме
+сходить... Село як на  долонi,  так  менi  в  очах  замигтiли  бiлi  хати,
+колодязне цямриння, розквiтлi  садки  й  городи.  Побачила  й  батькiвське
+подвiр'я, i ту вербу кучеряву, гiллясту, що малою  ще  дiвчинкою  пiд  нею
+гралась. Стою i з мiсця не зворухнуся, - задивилась.  Що  менi  там  кожна
+стежечка, кожний кущик знакомiсiнькi; дивлюсь туди та дiтство й  дiвування
+своє розкiшне, i замiжжя щасливе, i вдiвство гiрке - все мов  по  писаному
+вичитую.
+   Куди менi йти? Нiкого й нiчого не знаю, i сум, i неспокiй мене обiймає.
+Чула колись iще од батька-покiйничка, що в Дем'янiвцi живуть якiсь  родичi
+нашi: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща. "Пiду собi до їх, -
+думаю, - все менi буде охiтнiше служити, де мiй рiд ведеться".
+   Iду шляхом, - боюсь так, що мати божа! Раденька вже,  як  хто  навстрiч
+менi береться. А шлях не спить: то той стрiнеться, то iнший, то возом їде,
+то йде. Вже скiльки сiл минула, i козачих, i панських, не забарююсь  i  не
+дуже в речi заходжу: розпитуюсь дороги в Дем'янiвку, подякую за  хлiб-сiль
+та й далi.
+   Другого дня притомилась я дуже та й сiла спочити в холодку пiд  вербою.
+Округи мене то жито половiє, а в житi купка льону голубо цвiте; то  ячмiнь
+колоситься; оддалеки гайок синiє, пiсочаний шлях  угору  закручується,  як
+золота нитка; день бог дав жаркий, i вiтерець не  дмухне  -  тихо;  тiльки
+якась пташка сама собi щебече, наче моя душа бiдолашна, та  гудуть  бджоли
+понад пахучою гречкою.
+   Коли дивлюсь - iдуть якiсь люди гурбою: i старi, й молодi,  i  дiтвора;
+зблизились до мене й на добридень дали.  "Добридень!  -  кажу  й  собi.  -
+Садовiться, та одпочиньмо трохи". Бачу, що дуже вони потомленi.
+   - Звiдки вас господь несе? -  питаю  чорноброву,  хорошу  молодицю,  що
+дитинку на руках тiшила
+   - На прощу ходили, у Києвi були, - каже. - А  вас  куди  мати  божа  та
+добра доля веде?
+   - У Дем'янiвку, коли знаєте.
+   - Оце б то не знати, коли самi з Дем'янiвки! Се нам цин шляшок iз вами;
+то разом i пiдемо!
+   - А чи не знаєте там коваля Ляща?
+   - Ляща? Який же то коваль Лящ? Нi, серце, не знаю й не чула.  Є  в  нас
+Лящi, так то не ковалi, а так собi хлiбороби, як i ми.
+   - Спитай мене, молодичко, - озвалась стара бабуся, обдiляючи дiток,  що
+обсiли її, хлiбом i поглядаючи на мене ласкаво. - Я зазнала ще того коваля
+Ляща i жiнку його знала, - нехай над обома земля пером! Добрячi були  люди
+покiйнички!
+   - А давно ж вони померли, бабусю?
+   -Давненько, моє серце. Вже рокiв iз дев'ятнадцять буде. На одному тижнi
+й померли; як щиро любилися, так одно без одного  й  не  жило.  Перше  вiн
+переставився, а за 'їм i вона; вкупi поруч i поховали їх.  Хата  спустiла,
+бо не було в їх нi роду, нi плоду. Се, мабуть, чи не до  них  iшла?  Може,
+родичка? Бо вона була здалека взята.
+   - До їх, бабусю, та лиха моя доля.
+   - Нехай господь милує! Що ж тобi за пригода така, серце?
+   - Iду служби шукати, то думала, що родичi, то службу менi  нарадять,  а
+тепереньки, голiвко моя бiдная! Не знаю, що й робитиму!
+   - Шкода жугiитись, молодичко! Журбою  поля  не  перейдеш!  Ось  я  тобi
+службу нараджу, йди до нашого отця Iвана служити. Я в його i хрестилась, i
+вiнчалась, i досi живу, та, мабуть, i вмру у нього. Що то за добрячi люди,
+старосвiтнi, простi! Їх тiльки двойко, обоє старенькi вельми. Була  дочка,
+оддали замiж, та не довго й погосподарювала - умерла. Дiвчинка  зосталась,
+то старi при собi держать унучечку. Славне таке дитятко,  що  годi!  Отець
+Iван уже дуже старий i темний рокiв iз дев'ять, а служби божої  не  кидає.
+Дознався був владика, що слiпий старець чинить у божому домi одправу, -  i
+заборонив. Так люди  виходили  усенькою  громадою  просити  за  його,  щоб
+оставлено. "Люди добрi, - рече їм владика, - коли вiн такий вам любий,  то
+я не бороню йому стояти при престоловi божому  й  до  кончини  його  вiку;
+треба тiльки менi вивiрити на свої очi,  що  темний  слiпець  благоподобно
+службу божу одправляє". Наїхав владика й хвалу боговi оддав, що так твердо
+й не-помилешно темний править службу божу, i хрестом  його  благословив...
+Iди до їх, молодичко. Роботи буде небагацько. Здужатиму, то й я поможу.
+   - Спасибi вам, бабусю моя ласкавая! Нехай же господь дає вам усе добре!
+   - Ну, тепереньки полуднуймо та  й  поберiмось  далi.  Сьогоднi  й  дома
+заночуємо, коли бог дасть.
+   V
+   Дем'янiвка та в долинцi, мов у зеленому гнiздечку, лежить. Село  велике
+й багате. Двi церкви, одна  мурована,  висока,  друга  дерев'яна  й  давня
+сильне, аж у землю вросла  й  похилилась.  Отець  Iван  жив  за  мурованою
+недалечке; мав собi домочок, i садок, i  город,  -  невеличке,  та  хороше
+хазяйствечко.
+   Надвечiр увiйшли ми в село, i  розбрелись  прочани  улицями.  Кожне  до
+своєї господи поспiшає, а я за старою бабусею йду. Так менi чогось сумно й
+боязно, аж моє серце мре. Як перше  було,  коли  йду  куди,  то  весело  й
+залюбки, а тут i очей не смiю пiдняти. Увiйшла та й стою сама не при собi.
+Чую, що стара за мене одповiщає.
+   - Увiйди та одпочинь, дитино, - промовив хтось тихо й поважно.
+   Звела очi, аж против мене, на липовiй лавцi, старий,  старий  дiд.  Очi
+йому незрячi, й така в тих очах тиша та добрiсть, що я нiколи й не бачила.
+Борода бiла нижче пояса кучерявиться; сидить вiн у тiньку, тiльки вечiрнiй
+промiнь сонячний наче червоним золотом його обсипає.
+   Як почула я такi слова ласкавi, аж за серце мене вхопило. Сльози ринули
+менi з очей, а вiн простяг руку та й  поблагословив  мене.  Бачу,  й  вона
+увiйшла: старесенька, малесенька, ледве од землi видно,  а  ще  чуйненька,
+говiрка.
+   - Оставайся в нас iз богом, молодичко, - каже. - Ти  молоденька,  то  й
+хату нашу розвеселиш, i внучечку мою втiшиш. Бiжи лишень сюди,  Марусечко,
+до нас! Ходи, не соромся!.. Така вже в нас соромляжа, мов засватана.
+   Взяла за ручку невеличку дiвчинку, гарненьку, чорнявеньку, що все  з-за
+дверей блискотiла оченятами, та й увела в хату.
+   - Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися й пошануй.
+   От воно й вклонилось, i привiтало мене чепурненько.  А  я  думаю  собi:
+"Як-то тепереиьки небожата мої коханi? Чи згадують мене?"
+   Осталась. Живу в їх мiсяць, живу й другий; добре менi так, що годi! Так
+мене жалують, як свою дитину. Ото, було, впораюсь у хатi, пообiдаємо та  й
+посiдаємо усi в садку пiд черешнею. Панотець тихенько собi сидить та думає
+або молитви шепче, а то псальми спiває - так хороше, господи! Старенька  й
+панiматка гомонять то те, то iнше; я коло їх тулюсь та слухаю. I  внучечка
+качається по садку бiлим клубочком, i до нас прискочить, i знов у гущавинi
+зеленiй зникне. Тихенько й любенько день мине, що так, здається б,  i  вiк
+свiй звiкував. От же  все  менi  туга  невсипуща!  Вони  й  розважають,  i
+розговорюють.
+   - Не сумуй, - кажуть, - то грiх великий. То дитина плаче, бо нiчого  не
+розумiє, а доросла, то повинна собi раду дати. Нехай помислить, що,  може,
+трапиться й добре ще в свiтi; а здоров'я втратиш -  яке  вже  буде  життя!
+Годi, серце, послухай нас, старих! От поглянь, який господь вечiр дав!
+   А сонечко заходить. Рiчка тече, як щире золото, мiж зеленими  берегами;
+кучерявi верби купають у водi вiти; цвiтуть-процвiтають  маки  городнi,  i
+високоверхi коноплi зеленiють; де коло бiлої хатки червонiє рясне  вишення
+чи високий кущ калини стрiху пiдпирає, закриваючи всю бiлу стiну; а хатина
+ж у розквiтлому городi, як у вiночку, ховається. I зелено,  й  червоно,  i
+голубо, й бiло, й синьо, й рожево коло тої хатки... Тихо й тепло, i скрiзь
+червоно - i на небi, i на згiр'ях, i на водi. Господи!..
+   - Сей...свiт - як макiв цвiт; як-то на тiм буде!  -каже,  було,  стара,
+похитуючи головою.
+   - Боже мiй, боже! - промовить панiматка стиха. А панотець пiдведе темнi
+очi вгору.
+   - Слава господовi! - рече.
+   VI
+   Одного дня раненько йду з водою, коли назустрiч менi чоловiк.  Глянула,
+- та се ж Трохим Рибець, iз нашого  села!  Боже  мiй!  Мало  коромисла  не
+впустила, i слова не промовлю - зрадiла. А вiн:
+   - Так се справдi ви тут? Ми чули, та вiри не йняли. Брат  ваш  дуже  за
+вами журиться. Iдеш у Дем'янiвку (а я, бачте, за колесами),  може,  сестру
+побачиш, - каже менi, - то скажи, що засмутила вона мене сильне, i прошу я
+її милою просьбою, щоб до нас вернулась.
+   - Та чи здоровi ж вони там? - питаю плачучи. - А  дiточки  як?  Мабуть,
+забули мене?
+   - Де вже забули! I досi плачуть, що ви їх покинули.  Що  ж  маю  вашому
+братовi казати?
+   - Кажiть йому, що дуже мене жалко i ного, i дiток, i серце моє в'яне...
+а вже до його не вернусь! Шкода мене вмовляти, а силувати - тож  не  знаю,
+хто мене присилує.
+   - А тут же вам добре?
+   - Так-то добре, що й сказати не можна! -та  й  розповiдаю  йому,  де  я
+служу.
+   - Зайдiть лишень, -кажу, -то я небожатам якого гостинця  дам.  Скажете:
+тiтка прислала.
+   От там узяла кiлька грошенят, то те купила, то те, - шлю  їм.  Проводжу
+того чоловiка за село та плачу-плачу!
+   - Скажiть, що я  їх  до  самої  смертi  кохатиму,  а  згадую  щогодини,
+щохвилини. Куди не гляну, що не заговорю, то все їх згадаю!
+   - Та добре ж, добре. Чому не  сказати?  Скажу.  Прощавайте!  Нехай  вам
+господь помагає iз вашими господарями!  Якi  то  люди  добрячi!  Привiтали
+мене, заїжджого, як сiм'янина. От люди!
+   - Так-то вже їм бог дав, що всi їм любi й милi, - кажу йому.
+   - То вже правда, що божi люди! - одказує чоловiк, радiючи.
+   Провела його за село, того чоловiка, попоплакала... Минуло з тиждень. У
+суботу бiлю хату, коли бiжить моя Марусенька:
+   - До вас гостi наїхали!
+   - Якi? - питаю, а саму як огнем обхопило.
+   - Та там якийсь чоловiк, такий чорнявий, високий, i молодиця  гарна,  i
+дiточки з ними. Питаються вас.
+   Я й не схаменусь - стою. Коли бачу - брат у хату з жiнкою й  з  дiтьми.
+Боже мiй! Свiте мiй! Так я й зомлiла: одно, що радiсть велика-побачила,  а
+друге-згадала своє горе й лихо. Почали мене всi просити: "їдь  та  їдь  iз
+нами. Не послухаєш нас iз жiнкою (i вона просить, тiльки  сама  невесела),
+то дiток наших послухай: вони за тобою щодня плачуть".
+   А дiтки як очепились за шию менi,  то  й  не  вступаються,  цiлують  та
+просять:
+   - їдьте з нами, тiточко наша кохана, їдьте!
+   - Нi, не поїду.
+   Вони й заплакали, мої голуб'ята; так слiзочки з очей i капотять.
+   Як припали вони, то  не  можна  й  одхилити  од  мене.  Одмовлялась  я,
+одмовлялась, та й мусила послухатись.
+   Пiшла, попрощалась iз господарями, подякувала їм за милiсть i за ласку.
+Вони радiють, хоч i жалко, що одходжу од їх, та на мене  радiють,  що  бог
+менi дав - iзнов до брата iду, -у свою хату. Проводили мене  хлiбом-сiллю,
+поблагословили, а Марусечка, то й плакала за мною, що покидаю її саму.
+   Увiйшла я знов у ту хату, що в нiй i росла  й  дiвувала.  Здається,  що
+кожний куточок веселенько  менi  всмiхається,  i  я  наче  помолодшала:  з
+дiтворою кручусь по дворищу та бiгаю; то на  улицю  вигляну,  то  в  садок
+кинусь: се ж бо я й дома!.. Та не довго радувалась.
+   Почала братова мене знов допiкати. Уже тепер i ступити менi  не  дасть;
+уже нема менi й промитої води: та те не добре, та се не гаразд! Та на свою
+голову прикликали собi бiду! Як почне - боже, твоя воля! - що я  й  об'їла
+їх i обпила; та якось i про грошi мої  згадала,  що  я  їм  позичила:  "Ти
+думаєш, ми тобi грошi виннi? Iще з тебе треба б узяти: ти вже бiльш  хлiба
+в нас з'їла, нiж тих грошей було!"
+   А я позичила братовi всi до копiєчки, що взяла за худобу, -  а  в  мене
+були й воли хорошi не одна пара, й корови, i овечок отара велася,  й  хату
+продала, -то всi, всi йому оддала.
+   - Ну, - кажу, - коли вже з'їла я свої грошi, то бог iз вами! Нащо ж  ви
+мене вмовляли вернутись? Там менi було добре, як у рiдного батька!
+   Вона  затихла;  бачить,  що  вже  дуже  мене  скривдила,  та,   мабуть,
+побоялась, щоб брат не сварився.
+   VII
+   Я таки того ж дня й пiшла од них не прощаючись. Брата й  дома  тодi  не
+було. "Вже як там тяжко не буде, - думаю, - а вдруге не вернусь! Пiду свiт
+за очi, щоб мене й не знайшли, i не просили!" Бо таке в мене серце  хибке,
+що й не встою, як знов проситимуть та молитимуть. I надумалась iти в Київ.
+   Заходила в Дем'янiвку. Хоч i в сторонi, та дуже жадалось менi  побачити
+своїх перших господарiв. Поплакала там, i вони зо мною посумували.
+   - Пiду до Києва, - кажу їм. - Як далеко буду, то про мене забудуть,  та
+чи не забуду й я свого лиха.
+   - Нехай господь помагає! Iди з богом. А коли схочеш до  нас  вернутись,
+вертайсь. Ми радi тобi будемо, приймемо
+   тебе, аби живi були.
+   Вийшла я од них веселiш теплим ранком. Пiшла собi дорогою.
+   Перехожий, проїжджачий - що їх там па шляху не кидалося в  вiчi,  нiхто
+мене не зайняв, спасибi богу! I москаль пройде - мине, i  крамарський  вiз
+простугонить, i пан четвернею пробiжить - тiльки тебе курявою обнесе, та й
+знов з поля вiтрець повiйне i зазеленiють тобi гаї й степи;
+   деколи озеро заблищить чи рiчка розливається. А  що  ходка  чумакiв  не
+одна  наверталась  на  очi,  то  втiшно  менi  було  добре  слово  почути:
+"магайбi!" або дороги розпитаться;
+   то ж усе з наших, простих людей, що горя зазнало i дома, i в дорозi, то
+й душi живої не цурається.
+   За тиждень прийшла в Київ. Красний, боже, який! А що вже святi  церкви,
+то й не сказати! А людей, людей! Без лiку, та все  чужi  -  минають  i  не
+глянуть на тебе. Спочила коло святої Лаври, та й пiшла собi мiсця  питати.
+Ходжу, ходжу, тiльки улицi й заулки перехрещую. Увiйшла в базар, сей  таки
+точок Подольський, -стоїть купочок молодиць i дiвчат.
+   - Боже помагай! - кажу.
+   - Спасибi!
+   А самi оглядають мене - _яка й звiдки.
+   - Чи не знаєте, - кажу, - де б тут службу можна знайти?
+   - Еге! Ми й самi ждемо, молодичко! А се вони, бач, вийшли, чи не  найме
+хто: так вже тут заведено.
+   - Коли ваша ласка, - кажу, - то й я собi коло вас стану.
+   - Становiться, ми не боронимо.
+   Стою я та дивлюсь:  люд  як  та  комашня  копошиться,  одно  на  одного
+наступає, зiходяться, розiходяться, гомонять, кричать, - i люди, й пани, i
+мiщани; стукотить, гуркотить. Той своє продає, той прицiняється до чужого.
+Двi молодички гарненько цокотять  удвойзi,  а  тут  дiтвора  змагається  -
+чогось не подiлили. Перекупка, як жар, червонолиця,  стала  против  сонця,
+бряжчить коралями  та  вигукує:  "Е,  е!  Коралi  добрi!  Дивiться  ж  бо,
+молодичко! Ось купи, моя любочко, купи, примiряй до лиця! Ну ж бо, ну,  не
+соромся!"-звивається вона коло повновидої, гарної молодицi у бiлiй сорочцi
+i в зеленiй хустцi. Молодиця не хоче, а  вона  таки  зачепила  їй  за  шию
+намисто та кричить:
+   --_ Дивiться, дивiться, добрi люди, що в мене молодиця, як  калина,  як
+яблучко, як дiвочка, як паняночка!
+   -- Та пустiть мене, бог iз вами! - одбивається молодиця.  -  Я  й  ваше
+намисто порву! Отеє справдi! Чого це ви на мене напались?
+   А сама засоромилась, почервонiла, як  вишенька,  i  досадно  їй,  очицi
+блищать, i смiється.
+   Москаль,  що  якесь  старе  залiзо  продавав,   задивився,   стоїть   i
+всмiхається, i не чує, що жвавий мiщанин у чемерцi штовха  його:  "Москва,
+москва! Чи продаєш залiзо?"
+   Постояли ми там годину, а може, й бiльш. Якась  пристаркувата  панi  до
+нас iде.
+   - А чи нема тут такої молодицi, щоб помiсячне згодилась?
+   - Чому нема? - кажуть усi. - Можна й на мiсяць iзгодитись.
+   Та й почали договорятись. Каже та панi: "Роби менi й те, й те, i друге,
+й третє, i все, i бiли,  й  вари,  i  ший,  i  мий.  Дам  тобi  на  мiсяць
+карбованця!"
+   - Шукайте собi деiнде, -кажуть їй, одступаючи од неї. А вона  до  мене:
+чи не згоджуся я.
+   - Добре, панi!
+   Та й пiшла за нею. "Все, -думаю, -що-небудь запрацюю  собi.  Роботи  не
+боюсь: треба жити, то треба й робити, щоб не було  од  бога  грiха,  а  од
+людей сорома. Нема нiде хлiба лежачого".
+   VIII
+   Привела мене панi до  своєї  господи.  Невеличкий  будинсчок;  кiмнатки
+низенькi, похилi, а проте столички всякi, коло стiни рядочком, i завiси на
+оконцях, i дзеркальце висить, - хоч там таке, що як подивитись у його,  то
+й себе не пiзнаєш: так тобi перекривить обличчя...  Стрiла  нас  панночка,
+вже доросла й огрядненька собi, нiвроку.
+   - Що, мамiнько, - питає, - найняли?
+   - Ось iде за мною. Якась селючка нагодилась.
+   - Отеє, мамо! Що зробите, то все не до ладу! Нащо вам селючка  здалась?
+Вона нiчого не вмiє, анi плаття  вигладить,  анi  вслужити  догодне.  Хiба
+будемо на неї дивитись, як на мальовану!
+   Стукнула дверима, аж столички всi скакнули, як живi, й вийшла.
+   Бачу, що менi недобре тут буде! Де ж таки хто  чував,  щоб  дитина  так
+незвичайно з питимою своєю матiнкою поводилась?
+   А стара й слова дочцi не промовила.
+   - Вари, - каже, - обiдати, молодице! Розказала менi всi там  порядки  i
+навчила, що й як, та й покинула мене саму в хатi.
+   На обiд прийшов i чоловiк її з крамниць, - такий високий,  чорнявий,  у
+синiй чемерцi, очi йому веселi й бистрi. Поклонивсь менi та й каже:
+   - Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами!
+   Спасибi йому, розважив мене трохи тим словом добрим. Тяжко робила я,  -
+боже, як тяжко! Цiлiсiнький день у роботi; одно ще не  скiнчу,  вже  друге
+мене дожидає. Стара й сама годинки не посидить дурно:  а  дочка  була  вже
+така вигадчиця, що нехай господь боронить! Сходить сонечко - вона вередує,
+i зайде - вередує. I те не добре, й те не до ладу, i не так говориш, i  не
+так ходиш... та коли б же на мене одну, а то й на свою рiдну матiр гримає:
+"Чому, - каже, - в нас не так, як в Iваненковських  панiв,  що  в  їх  усе
+по-панськи, любе й миле? А в нас усе по-мужицькому. Я, каже, так  жити  не
+можу!" Та й сяде плакати. Мати вговорює, аж  падає  коло  неї:  "Не  плач,
+дочко, не плач! Бог дасть, i в нас по-панськи буде!"
+   А батько таки просто, було, каже:  "Ой,  дочко!  не  дурiй!  Що  се  ти
+химеруєш, якiсь панськi розкошi все вертяться в тебе на думцi. Гляди,  щоб
+з тебе добрi люди не смiялись!"
+   Вона розгнiвається й вибiжить.
+   - А що? - каже, було, до жiнки, - бог нас покарає,  що  ми  так  дитину
+розпустили! Не буде їй добра у свiтi, коли такою  вередницею  зостанеться.
+Не потурай їй, жiнко, бо каятись будеш! Чому ти її на розум не навчиш?  Ти
+ж мати, ти перша порадниця. Вона в тебе увесь день божий  сидить  та  гави
+ловить i за холодну воду  не  вiзьметься.  Ти  все  за  багатшими  пнешся;
+придивись, лишень, то й побачиш, що нi за чим гнатись. Так повелось тепер,
+що аби на переднiх колесах добре, а на заднiх i невiть-що!..  Коли  жалуєш
+дитину, то навчай грозьбою, коли не можна просьбою.
+   А дочка не дуже-то й слухає матерi: загне голову, як муштровий кiнь, та
+й вийде з кiмнати.
+   Послав бог їм лихо: захорував господар та  хутко  i  вмер.  Як  умирав,
+покликав дочку та й каже:
+   - Доню моя мила, доню моя люба! Багацько ти мене журила, та нехай  тобi
+господь подарує! Послухайся мене хоч тепер, не пнися  в  пани,  не  гордуй
+своїм родом. Твiй рiд  хороший  i  величний:  не  плодив  нi  злодiїв,  нi
+душогубцiв, як iншi багатiї роди. Живи, доню, як бог тобi дав, шануй стару
+неньку. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона  на  старостi  лiтах  коло
+вередливого дiвчати! Послухайся, доню!
+   Вона тiльки плаче та в руку його цiлує. Поблагословив її та знов питає:
+   - А що, доню, пам'ятатимеш мiй завiт тобi?
+   - Пам'ятатиму, татоньку милий!
+   Поховали його на Скавицi. Народу зiйшлося, мiщан, що нiде було й орiшку
+впасти. I не чула, щоб  хто  лихим  словом  обнiс  нашого  покiйника;  всi
+царства божого йому жадають: такий добрячий був чоловiк!
+   IX
+   От дiвчина й схаменулась була трохи: i матерi поможе в чому, i до  мене
+по-людськи  заговорить.  А  там  як  почали  вчащати   якiсь   приятельки,
+верхоглядки та верхоумки, то й звели її нiнащо,  i  дома  не  сидиться,  i
+роботи вже годi: все б у гостину, та щоб убрання все нове та хороше на  їй
+було. Як дома, то до пiвдня буде вбиратись та начiпляє на себе всього,  що
+треба, а чого й зовсiм не треба, як на кiлок у коморi. Аби трохи в  матерi
+забряжчало в калиточцi, зараз i почне вимагати; а мати така, що послухає й
+оддасть, та потiм нiкому так гiрко, як менi, бо стара хоче те у  хазяйствi
+навернути, що дочка витратила, - та й д'хнути менi  не  дає:  роби,  та  й
+роби, та й роби!
+   Дав бог весну, вiє теплом, iз  стрiх  вода  капле,  сонечко  веселенько
+свiтить, тане снiг, задзюрчали по улицях  струмочки,  садки  зазеленiли...
+Стали на прощу люди сходитись. Звiдки вже не тягнуться у той Київ щовесни!
+Прийшли i з нашого села; якось у базарi вгледiли мене й пiзнали.
+   - Як же господь милує?  -  питаються.  -  А  твiй  брат  дуже  на  тебе
+гнiвається, їздив за тобою у Дем'янiвку, та  там  дознавсь,  що  ти  аж  у
+Києвi. "Коли вона така, - каже, - що мене кидає, як лихого пана, що їй  не
+жалко, то й я одцураюсь її!"
+   - А як вони живуть? - кажу. - Чи  здоровi,  чи  живi  всi  дiточки?  Чи
+гаразд у їх у господi?
+   - Де там! Такi стали голi, як турецькi святi. Чогось  не  ведеться  їм.
+Господь їх святий знає, що то таке! Може, то вашi сльози  їм  одливаються.
+Зубожiли так, що часом i хлiба позичають.
+   - Земляки мої любi, - кажу їм, - як би то менi вас iще побачити? Чи  не
+зайдете до мене?  Я  маю  дещо  братовi  переслати,  то,  будьте  ласкавi,
+вiзьмiть.
+   - Добре, - кажуть, - на ранок наготуй, то вiзьмемо.
+   Я вже п'ять карбованцiв грошима загорювала та ще  скриньку:  то  хустку
+купила, то сорочок справила кiлька. От  узяла  я  тi  гришi  в  калиточку,
+чотири  карбованцi  братовi  послала,  за  п'ятого  купила  то  намистечка
+дiвчаткам, то сережечки, то хрестики хлопцям, то персники,  i  стрiчок,  i
+спiдничку старшенькiй небозi, - нехай мене згадують, коханi дiточки!
+   Провела землякiв, та й з думки менi не йде братня бiда. Боже мiй милий!
+Може, справдi се йому мої сльози одливаються. Нехай же  мати  божа  прощає
+мене, грiшну, що я свойому рiдному братику лихо наплакала!  Та  й  плакати
+менi не гоже: є й нещасливiшi од мене, й убогi, й недужi, та живуть, а я й
+здужаю, дякувати господовi, i зароблю собi й хлiба шматок, i  сорочку.  Се
+мене й господь не помилує, коли впаде хоч  слiзка  з  моїх  очей  за  себе
+самую. Коли вже плакати,  то  за  брата,  що  в  його  й  жiнка,  й  дiтки
+дрiбненькi.
+   Надумалась я та нiби  менi  й  працювати  веселiше  стало.  Як  уже  не
+гордувала, як не орудувала мною панночка, я перетерплю. "Може,  ласкавiстю
+своєю та покiрливiстю втихомирю її", - було, думаю.  Та  не  така-то  вона
+вдалась! Бачить, що корюся, та ще гiрш мене зневажає, а далi  й  бити  вже
+порвалась.
+   - Бог iз вами, - кажу, - нехай хто iнший вам служить, а я не хочу. Мене
+зроду нiхто ще не бив, та бог менi дасть, що й не буде  бити  нiхто,  поки
+вiку мого!
+   - А ми тобi грошей не дамо! Добудь  мiсяця.  Не  дослуживши,  не  смiєш
+кидати: ми грошей не дамо!
+   - Та ви з моїх грошей не забагатiєте, а я бiдна не буду. Не оддасте, то
+менi бог оддасть.
+   Стара почала вмовляти: останься та ii останься; бо жалувала мене, що  я
+їй щиро робила, не лiнувалась i слухняна була, - от як той товкач: що менi
+загадають, те й зроблю.
+   Х
+   Коли ми тут сваримось i миримось, у ворота хтось возом уїжджає. Глянула
+та й очам своїм вiроньки не йму. Се ж мiй братичок рiднесенький!
+   Вибiгла до його:
+   - Братику, мiй соколе! А менi казали, що ти дуже гнiваєшся на мене!
+   - Нi, сестро моя рiдна!  -  говорить.  -  Так  уже  я  звiвся,  що  анi
+гнiватись, анi жалкувати  нi  на  кого  не  маю!  Нужда  мене  зстарила  i
+зв'ялила.
+   Бачу я з першого погляду, що вiн зовсiм iз лиця спав,  аж  почорнiв.  А
+який же то парубком був! I веселий, i повновидий, як мiсяць... Так мене  й
+облили сльози.
+   - Чого тебе господь принiс, брате?
+   - Здумав собi та й поїхав. Дуже вже сум великий на  мене  напав.  Хотiв
+тебе побачити й свiту божого повидати.
+   Сiли ми в брамi та й говоримо собi, журимось, i час нам не  змигнеться.
+Вiн менi оповiдає, яке в його убожество настало, i як жiнка, хоч i любить,
+та неспокiйна дуже, i як дiточки ростуть i мене згадують. Почули од людей,
+де я i що, як проживаю, то радiли так, що господи!
+   Я й кажу йому:
+   - Братику мiй коханий! Ти в мене один у свiтi: ти в мене  й  батько,  i
+дитина, i родина. Поки здужаю я працювати, працюватиму  для  тебе  та  для
+твоїх дiток. Нема в мене тепер нiчого, тiльки два карбованцi, заробленi  в
+панiв, та не знаю, чи оддадуть, а хочу  я  згодитись  на  рiк.  Вони  мене
+вмовляють остаться, то нехай дадуть менi наперед грошi... От вiзьмеш та  й
+справиш собi, що там найхутче тобi треба.
+   - Спасибi, сестро!..
+   А сам аж гнеться.
+   Я пiшла до панiв. Тiльки на порiг, а стара й пита:
+   - Чи останешся? Що те лихо згадувати! - каже. - Моя дочка  нiколи  тебе
+обижати не буде: се вона так щось iз нездоров'я.
+   - Та коли ти обижаєшся, - промовила дочка, - то я й  не  доторкнусь  до
+тебе.
+   - А як же менi, панночко, не обижатись? Хiба се ви мене пожалували,  чи
+що, щоб я вам дякувала?
+   - Та вже годi, - перебиває стара. - Годись на рiк. Що схочеш?
+   - А я хочу двадцять карбованцiв, - кажу. - Дасте, то зостанусь,  а  нi,
+то пiду де в друге мiсце служити. I грошi хочу всi наперед.
+   Вони почали торгуватись: i дуже дорого, i грошi не можна разом. А я, як
+сказала, то й не одступаюсь од свого слова.
+   - Ну, - кажуть, - нiчого з тобою робити. Дамо двадцять рублiв,  тiльки,
+не всi разом. Дай свою бум агу, а тобi ось п'ятнадцять карбованцiв.
+   "Вiзьму,  -  думаю  собi,  -  хоч  п'ятнадцять:  йому  тепереньки  дуже
+потрiбно".
+   Оддала ту бумагу, що панотець менi дав, узяла грошi, подякувала та й до
+брата.
+   - На, - кажу, - братику мiй! Нехай тобi на добре поживання будуть!
+   Побув вiн зо мною два днi. Весело було й прокинутись, що  побачу  його,
+поговорю. Що то рiдне та своє!
+   Служу таки в тих самих панiв. Iще два мiсяцi  менi  до  року  осталось.
+Важко, боже, як ледачому годити! Та вже найнялась, як продалась,  -  треба
+служити! А добуду року, то, може,  дасть  менi  господь,  що  добре  мiсце
+натраплю собi. Аби схотiв, то знайдеш на свої руки муки!
+   

Lab_7/Lab_5.py

@@ -0,0 +1,143 @@
+from random import randint, sample
+from collections import Counter
+
+# Генеруємо список прізвищ для генерації учасників конкурсу.
+with open("list.txt") as surnames_list:
+    surnames = (
+        surnames_list.read().splitlines()
+    )
+
+if __name__ == "__main__":
+    while True:
+        # Запит кількості учасників конкурсу.
+        competitor_sample = input(
+            f"Введіть кількість учасників конкурсу, мінімум 3, максимум {len(surnames)} "
+            "(введіть \"в\" щоб вийти): "
+        )
+
+        # Вихід з програми.
+        if competitor_sample.lower() == "в":
+            print("\nВихід з програми.")
+            exit()
+        # Перевірка коректності введених даних.
+        elif not competitor_sample.isdigit():
+            print(
+                "\nКількість учасників конкурсу має бути цілим додатнім числом, "
+                "спробуйте ще раз.\n"
+            )
+            continue
+
+        competitor_sample = int(competitor_sample)
+
+        # Перевірка коректності введених даних.
+        if competitor_sample < 3:
+            print(
+                "\nКількість учасників конкурсу має бути не менше 3.\n"
+            )
+            continue
+        elif competitor_sample > len(surnames):
+            print(
+                f"\nКількість учасників конкурсу має бути не більше {len(surnames)}.\n"
+            )
+            continue
+        break
+else:
+    competitor_sample = len(surnames)
+
+# Генеруємо список прізвищ.
+surnames = sample(surnames, competitor_sample)
+indent = len(max(surnames, key=len)) + 4
+
+# Генеруємо словник з результатами тестування.
+competitors = {surname: randint(0, 100) for surname in surnames}
+
+if __name__ == "__main__":
+    # Виводимо результати тестування.
+    print("\nРезультати тестування:")
+
+    for surname in competitors:
+        if competitors[surname] % 10 == 1:
+            print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} бал.")
+        elif (
+            competitors[surname] % 10 > 1
+            and competitors[surname] % 10 <= 4
+            and competitors[surname] > 20
+        ):
+            print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} бали.")
+        else:
+            print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} балів.")
+
+# Генеруємо список переможців.
+winners = Counter(competitors).most_common(3)
+indent = len(max([surname[0] for surname in winners], key=len)) + 4
+
+if __name__ == "__main__":
+    # Виводимо переможців.
+    print("\nПереможці:")
+
+    for surname in winners:
+        if surname[1] % 10 == 1:
+            print(f"{surname[0]:>{indent}} : {surname[1]} бал.")
+        elif surname[1] % 10 > 1 and surname[1] % 10 <= 4 and surname[1] > 1:
+            print(f"{surname[0]:>{indent}} : {surname[1]} бали.")
+        else:
+            print(f"{surname[0]:>{indent}} : {surname[1]} балів.")
+
+
+    while True:
+        # Запитуємо користувача про бажання шукати учасників.
+        search_mode = input(
+            "\nЧи хочете знайти конкретних учасників за прізвищами? "
+            "(Так/Ні): "
+        ).lower()
+
+        if search_mode == "так":
+
+            while True:
+                surnames_to_search = input(
+                            "\nВведіть прізвища учасників яких хочете шукати через кому "
+                            "(введіть \"в\" щоб вийти): "
+                        ).strip(" ,.:").split(", ")
+
+                # Перевірка коректності введених даних.
+                for i in surnames_to_search:
+                    if (" " in i and "," not in i) or (
+                        "," in i and " " not in i
+                    ):
+                        print(
+                            "\nПрізвища учасників мають бути розділені через кому і пропуск, "
+                            "спробуйте ще раз."
+                        )
+                        break
+                else:
+                    break
+                continue
+
+            # Виводимо результати пошуку.
+            if surnames_to_search & competitors.keys():
+                print("\nРезультати пошуку:")
+                indent = len(max(surnames_to_search & competitors.keys(), key=len)) + 4
+
+                for surname in surnames_to_search & competitors.keys():
+                    if competitors[surname] % 10 == 1:
+                        print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} бал.")
+                    elif (
+                        competitors[surname] % 10 > 1
+                        and competitors[surname] % 10 <= 4
+                        and competitors[surname] > 20
+                    ):
+                        print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} бали.")
+                    else:
+                        print(f"{surname:>{indent}} : {competitors[surname]} балів.")
+
+                break
+            else:
+                print("\nУчасників з цими прізвищами не було знайдено.")
+                break
+
+        elif search_mode == "ні":
+            print("\nВихід з програми.")
+            break
+        else:
+            print("\nНекоректна відповідь, спробуйте ще раз.")
+            continue

Lab_7/Lab_6.py

@@ -0,0 +1,81 @@
+import random
+from collections import Counter
+from datetime import date
+from calendar import monthrange
+
+class Month:
+    def __init__(self, name, m_number):
+        days = monthrange(date.today().year, m_number)[1]
+        self.name = name
+        self.days = [(random.randint( 25 - 8*abs(7-m_number), 50 - 8*abs(7-m_number)), random.choice(["Дощ", "Сонце", "Хмара"])) for i in range(days)]
+    
+    def count_weather(self):
+        return Counter([i[1] for i in self.days])
+    
+    def avg_temp(self):
+        return round(sum([i[0] for i in self.days]) / len([i[0] for i in self.days]), 2)
+    
+    def max_temp(self):
+        return max([i[0] for i in self.days])
+    
+    def min_temp(self):
+        return min([i[0] for i in self.days])
+
+month_names = ["Січень", "Лютий", "Березень", "Квітень", "Травень", "Червень", "Липень", "Серпень", "Вересень", "Жовтень", "Листопад", "Грудень"]
+year = {month_names[m_number]: Month(month_names[m_number], m_number+1) for m_number in range(12)}
+
+valid_actions = ["Погода", "Середня температура", "Мінімальна температура", "Максимальна температура", "Місяць", "Вихід"]
+
+if __name__ == "__main__":
+    while True:
+
+        while True:
+            month_name = input("\nВведіть назву місяця: ")
+            if month_name not in month_names:
+                print("\nТакого місяця не існує, спробуйте ще раз.")
+                continue
+            else:
+                break
+
+        print("\nОберіть бажану дію:\n"
+            " Погода - дізнатися кількість сонячних, хмарних і дощових днів.\n"
+            " Середня температура - дізнатися середню температуру за місяць.\n"
+            " Мінімальна температура - дізнатися мінімальну температуру за місяць.\n"
+            " Максимальна температура - дізнатися максимальну температуру за місяць.\n"
+            " Місяць - змініти введений місяць.\n"
+            " Вихід - завершити роботу програми.\n"
+        )
+
+        while True:
+
+            action = input("> ")
+
+            if action not in valid_actions:
+                print("\nТакої дії не існує.\n")
+                continue
+
+            if action == valid_actions[0]:
+                print(f"\nСонячних днів: {year[month_name].count_weather()['Сонце']}")
+                print(f"Хмарних днів: {year[month_name].count_weather()['Хмара']}")
+                print(f"Дощових днів: {year[month_name].count_weather()['Дощ']}\n")
+                continue
+            
+            elif action == valid_actions[1]:
+                print(f"\nСередня температура цього місяця: {year[month_name].avg_temp()}°\n")
+                continue
+
+            elif action == valid_actions[2]:
+                print(f"\nМінімальна температура цього місяця: {year[month_name].min_temp()}°\n")
+                continue
+
+            elif action == valid_actions[3]:
+                print(f"\nМаксимальна температура цього місяця: {year[month_name].max_temp()}°\n")
+                continue
+
+            elif action == valid_actions[4]:
+                break
+
+            else:
+                print("\nВихід з програми.\n")
+                exit()
+

Lab_7/Lab_7.py

@@ -0,0 +1,144 @@
+from random import randint
+import pickle
+import shutil
+import sys
+import os
+import shelve
+import glob
+
+class FileManager():
+
+    def __init__(self):
+        self.root = os.path.abspath(os.path.expanduser("~")) 
+        self.catalogues = ["/lab5/", "/lab6/", "/lab7/", "/lab7/Shved/"]
+    
+    def make_path(self, path):
+        return os.path.abspath(self.root + path)
+
+    def make_directory(self, path):
+        target_directory = self.make_path(path)
+        if not os.path.exists(target_directory):
+            print(f"Створення каталогу {path} у {self.root}")
+            os.mkdir(target_directory)
+        else:
+           print(f"{path} вже існує.")
+
+    def copy(self, source, destination):
+        shutil.copy(source, self.make_path(destination))
+
+    def halve_text(self, source, destination1, destination2):
+        import re
+
+        with open(self.make_path(source), "r", encoding = "WINDOWS-1251") as source:
+            raw_text = source.read()
+
+        stringifyed_text = raw_text.replace("\n", " ")
+
+        subbed_text = re.sub(r"\s+", r" ", stringifyed_text)
+        subbed_text = re.sub(r"([.,\?\!\":])\s?(\-?\s?\"?[А-ЯA-Z])", r"\1|\2", subbed_text)
+        subbed_text = re.sub(r"([A-ZА-Я])\s+(\-?\s?\"?[А-ЯA-Z])", r"\1|\2", subbed_text)
+        subbed_text = re.sub(r"([A-ZА-Я])\s+(\-?\s?\"?[А-ЯA-Z])", r"\1|\2", subbed_text)
+
+        sentences = subbed_text.split("|")
+
+        sentences_length = len(sentences)
+        sentences_halved = len(sentences) // 2
+
+        with open(self.make_path(destination1), "w", encoding = "WINDOWS-1251") as d1, open(self.make_path(destination2), "w", encoding = "WINDOWS-1251") as d2:
+            d1.write("\n".join(sentences[:sentences_halved]))
+            d2.write("\n".join(sentences[sentences_halved:]))
+
+        self.sentences = sentences
+
+    def symbol_count(self, path):
+        return os.path.getsize(self.make_path(path))
+
+    def odd(self, destination):
+        with open(self.make_path(destination), "w", encoding = "WINDOWS-1251") as f:
+            f.write("\n".join([self.sentences[i] for i in range(0, len(self.sentences), 2)]))
+
+    def picklify(self, destination):
+        import Lab_5
+        with open(self.make_path(destination), "wb") as f:
+            pickle.dump([Lab_5.surnames, Lab_5.competitors, Lab_5.winners], f)
+        del Lab_5
+
+    def modify_pickles(self, source, destination):
+        with open(self.make_path(source), "rb") as f:
+            lab_pickle = pickle.loads(f.read())
+        
+        for i in range(10):
+            lab_pickle[1][randint(0, len(lab_pickle[1])-1)] = str(i*randint(0, 5))
+
+        with open(self.make_path(destination), "wb") as f:
+            pickle.dump(lab_pickle, f)
+
+    def put_on_shelve(self, destination):
+        import Lab_6
+        with shelve.open(self.make_path(destination)) as db:
+            db["months"] = Lab_6.year
+        del Lab_6
+
+    def modify_shelve(self, path):
+        with open(path, "rb+") as f:
+            f_length = len(f.read())
+            f.truncate(round(f_length / 2))
+
+        os.chmod(path, 0o700)
+
+        with open(path, "ab") as f:
+            for i in range(5):
+                f.seek(randint(0, f_length), 0)
+                f.write("Багато зайвих даних".encode("UTF-8"))
+
+    def do_the_lab(self):
+        print("Створюємо папки.")
+        for path in self.catalogues:
+            self.make_directory(path)
+
+        print("Копіюємо файл у папку з лабораторною роботою.")
+        self.copy("2.txt", "/lab7/Shved/2.txt")
+
+        print("Розділяємо файл за реченнями.")
+        self.halve_text("/lab7/Shved/2.txt", "/lab7/Shved/2part1.txt", "/lab7/Shved/2part2.txt")
+
+        sc1 = self.symbol_count("/lab7/Shved/2.txt")
+        sc2 = self.symbol_count("/lab7/Shved/2part1.txt")
+        sc3 = self.symbol_count("/lab7/Shved/2part2.txt")
+
+        print(f"Кількість символів у початкаовому файлі: {sc1}\n"
+              f"Кількість символів у першій частині: {sc2}\n"
+              f"Кількість символів у другій частині: {sc3}")
+
+        print("Створимо файл з непарними реченнями.")
+        self.odd("/lab7/Shved/odd.txt")
+
+        print("Серіалізуемо та зберігаємо об'єкти 5-ї лабораторної роботи.")
+        self.picklify("/lab7/Shved/Lab_5.pickle")
+
+        print("Переміщуємо файл у необхідну папку.")
+        shutil.move(self.make_path("/lab7/Shved/Lab_5.pickle"), self.make_path("/lab5/Lab_5.pickle"))
+
+        print("Доповнюємо файл і переіменовуємо його.")
+        self.modify_pickles("/lab5/Lab_5.pickle", "/lab5/Lab_5-extended.pickle")
+
+        print("Зберігаємо об'єкти 6-ї лабораторної роботи.")
+        self.put_on_shelve("/lab7/Shved/Lab_6-db")
+
+        print("Переміщуємо файл бази даних у необхідну папку.")
+        for file_to_move in glob.glob(self.make_path("/lab7/Shved/Lab_6-db*"), recursive = True):
+            if not os.path.exists(self.make_path("/lab6/" + os.path.basename(file_to_move))):
+                shutil.move(file_to_move, self.make_path("/lab6/"))
+            else:
+                print(f"{os.path.basename(file_to_move)} вже існує у {self.make_path('/lab6/')}")
+                os.remove(file_to_move)
+        
+        print("Модифікуємо файли.")
+        for file_to_alter in glob.glob(self.make_path("/lab6/Lab_6-db*"), recursive = True):
+            self.modify_shelve(file_to_alter)
+        print("Файли бази данних змінено.")
+
+        print("Завдання виконане.")
+
+o = FileManager()
+o.do_the_lab()

Lab_7/list.txt

@@ -0,0 +1,198 @@
+Анищенко
+Антонич
+Антонов-Овсієнко
+Бабота
+Базавлученко
+Балюх
+Барвінок
+Бгиденко
+Белькевич
+Блажевський
+Богун
+Божко
+Бойченко
+Бокотей
+Будянський
+Білик
+Білозір
+Великий
+Войцеховський
+Вівчаренко
+Гаврюшенко
+Гайдабура
+Галушка
+Гальчук
+Галібей
+Герцик
+Гладуш
+Грибовський
+Громики
+Громницький
+Гулик
+Гупало
+Дворжицькі
+Демиденко
+Демиденко
+Демченко
+Деркач
+Домбровський
+Дуда
+Дутка
+Дідик
+Жученко
+Кабаченко
+Калиниченко
+Карашевич
+Когут
+Кодола
+Козловський
+Колесник
+Кохно
+Креховецький
+Куриленко
+Кущієнко
+Лазаревський
+Лебединський
+Лобода
+Лукомський
+Ляшко
+Лященко
+Масляк
+Носаль
+Олеськів
+Островерха
+Павловський
+Пелех
+Писарчук
+Поровський
+Приходько
+Радецький
+Романишин
+Романів
+Роп'яник
+Рудник
+Савенко
+Селезінка
+Сеньковський
+Серебрянський
+Сойка
+Сосенко
+Татаренко
+Татаренко
+Трощинський
+Трух
+Улицький
+Федишин
+Харитоненки
+Хомич
+Шелудченко
+Ширай
+Шкурган
+Шкіря
+Штинь
+Шулятицький
+Юринець
+Юхименко
+Яворський
+Янів
+Ясній
+Ящук
+Никончук
+Шпак
+Ліщук
+Тишкевич
+Каніболоцька
+Мащенко
+Катрич
+Трутовська
+Доронченко
+Дутко
+Котляренко
+Полотнюк
+Залюбовська
+Деряжний
+Балінська
+Стецьків
+Доній
+Струкевич
+Порошенко
+Житецька
+Рубець
+Дацюк
+Пушкарук
+Маляренко
+Карплюк
+Паученко
+Турченко
+Іванусів
+Демидчук
+Лавровська
+Целуйко
+Сацюк
+Атрощенко
+Кучерук
+Коломієць
+Мелащенко
+Тимощенко
+Гуцуляк
+Гринішак
+Погрібна
+Огієнко
+Бурко
+Лобода
+Любенецька
+Дворська
+Макушенко
+Яснопольська
+Вишневецька
+Ігнатенко
+Пантелюк
+Демидчук
+Розумна
+Ромащенко
+Дідківська
+Шуліка
+Федорчук
+Сільченко
+Виговська
+Вітер
+Даниш
+Бутовичі
+Ботвиновська
+Смоляк
+Книш
+Сергієнко
+Леонтовичі
+Зубач
+Безотосний
+Кольченко
+Которович
+Боєчко
+Смолій
+Філіпчук
+Канівець
+Хорішко
+Марчук
+Линник
+Гладких
+Могитич
+Лащенко
+Кончаловська
+Шандра
+Ткач
+Вітенко
+Крамар
+Смирна
+Завірюха
+Шейко
+Сиротюк
+Мануляк
+Таранець
+Огар
+Корпонай
+Віцюк
+Шпек
+Которович
+Божко
+Здесенко
+Фіалкович

Lab_7/odd.txt

@@ -0,0 +1,380 @@
+Марко Вовчок.
+Оповiдання ГОРПИНА
+Старий Якименко оженив сина та таку-то вже невiсточку собi взяв, що й не сказати!
+Аби на свiт благословилось, уже вона й прокинулась, як рання пташка, i клопочеться, й бiгає.
+Живуть щасливо, любенько; старий, на їх глядячи, тiльки бога милосердного дякує.
+Вона, було, як де попаде чужу дитинку, то вже й цiлує, й милує, а сама зiтхне тяжко.
+Так-то вже кохає та пестить Горпина свою первичку, i з рук не спускає; аби прокинулось, аби поворухнулось - уже вона й коло колиски, i хрестить, i цiлує, i колише, i спiває над нею.
+Ото, було, молодицi й жартують:
+Горпино?
+- Та вже всмiхається, сестрицi-голубоньки, i рученята до мене простягає; вже знає мене; нi до кого не йде, тiльки до мене.
+I в долонечки вже плеще!
+- Розумна, розумна зросла, - кажуть.
+А дiвчинка, справдi, як та квiточка розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо!
+Тим врем'ям помер наш пан; почав молодий господарювати.
+Так людей жене, гiрш як тих волiв.
+А яка толока?
+День при днi, день при днi робимо.
+Вiн був не дуже багатий, а жити пишно, у розкошi великiй хотiв, по-панськи!
+Вiн собi то коней заведе таких, що як змiї, то коляску купить новеньку, то у мiсто поїде - там стратиться.
+"Десь у вас тепереньки пан добрий дуже!
+Що мужикїв треба й наукам учити, i жалувати, i невiть-що!
+А се справдi перше говорив, що й хати новi поставлю у три вiконця, а потiм - то й старi розвалились!
+Все село як за стiну засунулось, такi смутнi всi, що сумно й глянуть!
+Та не минула й її лиха година!
+Горпина й сама плаче над нею, та нiчого не врадить.
+Далi й за Горпиною прийшли:
+- В мене дитина нездужає, - каже вона плачучи.
+Мусила йти.
+А воно, бiднесеньке, кричить та кричить.
+Почав її словами картати, а дитиночка на руках так i пручається - кричить.
+- Геть ту дитину! - гукнув, - геть!
+Звелiв десятнику додому однести.
+- Нехай же я хоч однесу сама!
+Будьте милостивi!
+- Неси, неси, - каже десятнику, - а ти роби дiло, коли не хочеш кари здобути.
+Iще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болiзний; далi все тихш, а там i зовсiм затихло.
+Як уже вона там робила сей день, - увечерi прибiгла додому, аж дух їй захватило:
+Донечко!
+Скажiть же бо, що й як?
+Та не надовго: вночi прокинулось iзнов та ще гiрш страждає, аж горить.
+А тут день уже нахопляється, треба на панщину йти.
+Так вона й зробила.
+Як дала їй, дитина зараз i втихла, засипати почала, та так крiпко заснула i не здригнулась, як крикнув десятник на весь голос:
+Положила Горпина дочку в колисцi, перехрестила та й пiшла плачучи.
+Перемучилась день.
+Бiжить вона додому, бiжить...
+Вона до колиски, за дитину, - дитина холодна лежить: не ворухнеться, не дише.
+- Тату! - крикнула.
+Я був задрiмав.
+Горпина й слова не промовить, обхопила дочку руками та наче й замерла.
+- Свiтла!
+- Тату!
+Старий викресав огню.
+Стоїть серед хати Горпина, аж почорнiла i страшно дивиться, а на руках у неї мертва дитина.
+- А що, - одмовляє, - бач, як помоглося!
+А далi як заплаче, як затужить, - де тi й сльози беруться!
+Почули люди, прибiгли, говорять, вмовляють.
+Чоловiк ходить сам як не при собi; свекор аж занедужав.
+От уже й домовинку принесли новеньку, всипали квiтками пахучими та зiллям.
+Не дала.
+Час уже й нести, а вона стоїть - дивиться.
+Одвели якось, узяли й понесли.
+Куди люди не ступлять, i вона слiдком за ними, за тою домовинкою; йде, словечка не промовить.
+Ледве вхопили її та принесли додому, мов неживу.
+Якось господь помилував, вернув здоров'я, та розум не вернувсь!
+Цiлiсiнький день ходить мовчки та городнiй мак iзбирає; а спитати, нащо?
+Взимку то все плаче:
+Аби почала перша макiвочка бринiти, вже й угледить, i зараз вирве й любує єю, не натiшиться.
+Iдеш понад городами, то й бачиш: сидить мiж повними макiвками в бiлiй сорочцi, гарно убрана, у намистi, й сама ще молоденька, -тiльки як крейда бiла; сидить та перекидається макiвочками, i всмiхається, як дитина...
+СЕСТРА
+Мати вмерла - я ще малесенькою була, добре й не запам'ятаю.
+Як поховали панiматку, батько не хотiв удруге оженитись.
+- Коли господь її прийняв, нехай уже дiточки господарюють!"
+Жили ми при достатку, всього було доволi; що, було, собi задумаю, те й зроблю: все менi вiльно було.
+Нехай мiй батенько царствує!
+Я все не хочу. а батько не силує, хоч там якi були й багатi, й пишнi женихи.
+Мiй жених був хороший такий, господи!
+Так-то вже я його сподобала!
+А вiн не з нашого села був, геть iз чужого.
+Спiзниться вiн на гуляннячко, я й очi виплачу.
+Коли так по Семенi, другого дня, i не сподiвалась, i не снилось менi, та й посватався вiн.
+Дарма що чужестороннiй, та господар був добрий такий, хазяйствував, що й на сторонi його всяке знало.
+Боже мiй милий!
+Та не дав йому господь довгого вiку...
+Такий вiн був люб'ячий до мене!
+Сидимо, робимо чи так говоримо, усе собi вкупцi.
+Кидалась я й до знахарiв, i до лiкарiв - нiхто нiчого не врадив!
+Приїхав за мною батько та й до себе взяв.
+- Живи в мене, дочко!
+Хiба ти сирота, нехай бог милує!
+А брат мiй тими часами оженився, узяв таки з нашого села дiвчину; моторна така, чепурна, що й годi!
+Не поплакала я ще й пiвроку за своїм Павлом а тут i батька ми поховали.
+До якого с часу ми добре жили; далi зубожiв мiй брат: то хлiб не вродив, то худоба вигинула; а п'ятеро дiток бог дав: двi дiвчини й три хлопцi.
+Невiстка смутная ходить, i дiтки навiть посумiли.
+- Сестро! - каже брат.
+Як буду жив, зароблю - оддам, а вмру, то бог тобi оддасть!
+Я радiю:
+Купив мiй брат худобу, став потроху розживаться.
+Щоб посваритись або скривдити одно одного, крий боже!
+I небожата мене дуже жалували, аж за мене було змагаються мiж собою:
+"Моя!"
+Тiльки братова багацько гордувала.
+"Братова, серце! - було раджу їй.
+Там чи купити що, чи продати, - зроду-вiку не послухає; хоч шкода з того видима буде; вона свого докаже.
+Не хотiла брата турбувати; знов до неї з ласкавою мовою пiдiйду.
+Я говорю до неї; вона, мов не чує, одiйшла собi геть.
+Коли чую:
+Дивлюсь - се наша сусiда.
+Я хутенько втерла сльози.
+- А я оце до вас iду.
+- Чи не продали б ви менi розсади трошечки?
+- Коли ваша ласка, серце! - i простягає менi глечичка.
+Подякувала та жiнка та й пiшла собi.
+- Се, - каже, - як усi господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто!
+Як почала, як почала...
+Я тiльки слiзьми вмиваюсь...
+Грiх вам буде, що ви мене хлiба куском тепер дорiкаєте!
+Тяжко й важко менi.
+"Покину їх, пiду служити!"
+У мене було всякої одежини й не злiчити, а все добра, нова.
+Дiти радiють; зараз дiвчатка й почали вбиратись.
+- "А менi?"
+Джергочуть коло мене, а менi вже так жалко, що й словечка не скажу; за слiзоньками свiту божого не бачу!
+"Тiточко-любочко!
+Може, хто вас налаяв?
+Обсiли мене, як дрiбнi пташенята.
+III
+Я уступилась та й сiла в кутку.
+- Здоровi, дiточки, й ти, сестро!..
+Посiдали вечеряти вони й дiти.
+- Спасибi, братику, не хочу.
+- О жiнко! - каже.
+Не обижай сестри: грiх тобi буде!
+Хiба ж я в тебе наймичка, що менi не вiльно й слова сказати!
+Я тiльки правду щиру сказала!
+А старшенька дiвчинка до батька:
+Так плаче, що господи!
+Брат змовчав, тiльки по голiвцi дiвчинку погладив.
+- Сестро моя, - каже, - не журись, голубко!
+Нас тiльки двойко в свiтi...
+- Братику мiй, голубчику!
+- Що твоя жiнка мене обидила, я їй те дарую, тiльки важко менi на серцi, братику мiй!
+- Не плач, сестронько, годi!
+Вiн так i стрепенувсь:
+- Пiду служити!
+Зглянься, на бога! - почав вговоряти та вмовляти, й жiнку привiв, - i вона просить:
+Почули дiти.
+Як кинуться до мене та в плач!
+Хоче нас кидати!
+Що против кого, а против дiтей я й не зговорю.
+А брат думає, що то вже я роздумалась, дякує:
+Та вони без тебе посиротiли б, як без рiдної матерi.
+Полягали спати.
+Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь!
+Треба й правду, й неправду терпiти, треба привикати!
+Перебуду всякого горя й лиха!
+Звiсно, чужi люди хоч i добрi, та не знатимуть, яка я; а я знов їх не знатиму.
+Ранiсiнько-ранiсiнько пiднялась.
+Востаннє глянула на дiток, на брата.
+Взяла свiй тлумочок та тихенько й вийшла з хати.
+От i велика могила, що геть за околицею зеленiє.
+Село як на долонi, так менi в очах замигтiли бiлi хати, колодязне цямриння, розквiтлi садки й городи.
+Стою i з мiсця не зворухнуся, - задивилась.
+Куди менi йти?
+Чула колись iще од батька-покiйничка, що в Дем'янiвцi живуть якiсь родичi нашi: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща.
+Iду шляхом, - боюсь так, що мати божа!
+А шлях не спить: то той стрiнеться, то iнший, то возом їде, то йде.
+Другого дня притомилась я дуже та й сiла спочити в холодку пiд вербою.
+Коли дивлюсь - iдуть якiсь люди гурбою: i старi, й молодi, i дiтвора; зблизились до мене й на добридень дали.
+- Садовiться, та одпочиньмо трохи".
+- Звiдки вас господь несе? - питаю чорноброву, хорошу молодицю, що дитинку на руках тiшила - На прощу ходили, у Києвi були, - каже.
+- У
+- Оце б то не знати, коли самi з Дем'янiвки!
+- А чи не знаєте там коваля Ляща?
+Який же то коваль Лящ?
+- Спитай мене, молодичко, - озвалась стара бабуся, обдiляючи дiток, що обсiли її, хлiбом i поглядаючи на мене ласкаво.
+Добрячi були люди покiйнички!
+-Давненько, моє серце.
+На одному тижнi й померли; як щиро любилися, так одно без одного й не жило.
+Хата спустiла, бо не було в їх нi роду, нi плоду.
+Може, родичка?
+- До їх, бабусю, та лиха моя доля.
+Що ж тобi за пригода така, серце?
+Не знаю, що й робитиму!
+Журбою поля не перейдеш!
+Я в його i хрестилась, i вiнчалась, i досi живу, та, мабуть, i вмру у нього.
+Була дочка, оддали замiж, та не довго й погосподарювала - умерла.
+Славне таке дитятко, що годi!
+Дознався був владика, що слiпий старець чинить у божому домi одправу, - i заборонив.
+"Люди добрi, - рече їм владика, - коли вiн такий вам любий, то я не бороню йому стояти при престоловi божому й до кончини його вiку; треба тiльки менi вивiрити на свої очi, що темний слiпець благоподобно службу божу одправляє".
+Iди до їх, молодичко.
+Здужатиму, то й я поможу.
+Нехай же господь дає вам усе добре!
+Сьогоднi й дома заночуємо, коли бог дасть.
+Дем'янiвка та в долинцi, мов у зеленому гнiздечку, лежить.
+Двi церкви, одна мурована, висока, друга дерев'яна й давня сильне, аж у землю вросла й похилилась.
+Надвечiр увiйшли ми в село, i розбрелись прочани улицями.
+Так менi чогось сумно й боязно, аж моє серце мре.
+Увiйшла та й стою сама не при собi.
+- Увiйди та одпочинь, дитино, - промовив хтось тихо й поважно.
+Очi йому незрячi, й така в тих очах тиша та добрiсть, що я нiколи й не бачила.
+Як почула я такi слова ласкавi, аж за серце мене вхопило.
+Бачу, й вона увiйшла: старесенька, малесенька, ледве од землi видно, а ще чуйненька, говiрка.
+- Ти молоденька, то й хату нашу розвеселиш, i внучечку мою втiшиш.
+Марусечко, до нас!
+Така вже в нас соромляжа, мов засватана.
+- Пожалуй же,
+От воно й вклонилось, i привiтало мене чепурненько.
+"Як-то тепереиьки небожата мої коханi?
+Осталась.
+Так мене жалують, як свою дитину.
+Панотець тихенько собi сидить та думає або молитви шепче, а то псальми спiває - так хороше, господи!
+I внучечка качається по садку бiлим клубочком, i до нас прискочить, i знов у гущавинi зеленiй зникне.
+От же все менi туга невсипуща!
+- Не сумуй, - кажуть, - то грiх великий.
+Нехай помислить, що, може, трапиться й добре ще в свiтi; а здоров'я втратиш - яке вже буде життя!
+От поглянь, який господь вечiр дав!
+Рiчка тече, як щире золото, мiж зеленими берегами; кучерявi верби купають у водi вiти; цвiтуть-процвiтають маки городнi, i високоверхi коноплi зеленiють; де коло бiлої хатки червонiє рясне вишення чи високий кущ калини стрiху пiдпирає, закриваючи всю бiлу стiну; а хатина ж у розквiтлому городi, як у вiночку, ховається.
+Тихо й тепло, i скрiзь червоно - i на небi, i на згiр'ях, i на водi.
+- Сей...свiт - як макiв цвiт; як-то на тiм буде! -каже, було, стара, похитуючи головою.
+А панотець пiдведе темнi очi вгору.
+VI
+Глянула, - та се ж Трохим Рибець, iз нашого села!
+Мало коромисла не впустила, i слова не промовлю - зрадiла.
+- Так се справдi ви тут?
+Брат ваш дуже за вами журиться.
+- Та чи здоровi ж вони там? - питаю плачучи.
+Мабуть, забули мене?
+I досi плачуть, що ви їх покинули.
+- Кажiть йому, що дуже мене жалко i ного, i дiток, i серце моє в'яне... а вже до його не вернусь!
+- А тут же вам добре?
+- Зайдiть лишень, -кажу, -то я небожатам якого гостинця дам.
+От там узяла кiлька грошенят, то те купила, то те, - шлю їм.
+- Скажiть, що я їх до самої смертi кохатиму, а згадую щогодини, щохвилини.
+- Та добре ж, добре.
+Скажу.
+Нехай вам господь помагає iз вашими господарями!
+Привiтали мене, заїжджого, як сiм'янина.
+- Так-то вже їм бог дав, що всi їм любi й милi, - кажу йому.
+Провела його за село, того чоловiка, попоплакала...
+У суботу бiлю хату, коли бiжить моя Марусенька:
+- Якi? - питаю, а саму як огнем обхопило.
+Питаються вас.
+Коли бачу - брат у хату з жiнкою й з дiтьми.
+Свiте мiй!
+Почали мене всi просити: "їдь та їдь iз нами.
+А дiтки як очепились за шию менi, то й не вступаються, цiлують та просять: - їдьте з нами, тiточко наша кохана, їдьте!
+Вони й заплакали, мої голуб'ята; так слiзочки з очей i капотять.
+Одмовлялась я, одмовлялась, та й мусила послухатись.
+Вони радiють, хоч i жалко, що одходжу од їх, та на мене радiють, що бог менi дав - iзнов до брата iду, -у свою хату.
+Увiйшла я знов у ту хату, що в нiй i росла й дiвувала.
+Та не довго радувалась.
+Уже тепер i ступити менi не дасть; уже нема менi й промитої води: та те не добре, та се не гаразд!
+Як почне - боже, твоя воля! - що я й об'їла їх i обпила; та якось i про грошi мої згадала, що я їм позичила:
+Iще з тебе треба б узяти: ти вже бiльш хлiба в нас з'їла, нiж тих грошей було!"
+- Ну, - кажу, - коли вже з'їла я свої грошi, то бог iз вами!
+Там менi було добре, як у рiдного батька!
+VII
+Брата й дома тодi не було.
+Пiду свiт за очi, щоб мене й не знайшли, i не просили!"
+I надумалась iти в Київ.
+Хоч i в сторонi, та дуже жадалось менi побачити своїх перших господарiв.
+- Пiду до Києва, - кажу їм.
+- Нехай господь помагає!
+А коли схочеш до нас вернутись, вертайсь.
+Вийшла я од них веселiш теплим ранком.
+Перехожий, проїжджачий - що їх там па шляху не кидалося в вiчi, нiхто мене не зайняв, спасибi богу!
+А що ходка чумакiв не одна наверталась на очi, то втiшно менi було добре слово почути: "магайбi!" або дороги розпитаться; то ж усе з наших, простих людей, що горя зазнало i дома, i в дорозi, то й душi живої не цурається.
+Красний, боже, який!
+А людей, людей!
+Спочила коло святої Лаври, та й пiшла собi мiсця питати.
+Увiйшла в базар, сей таки точок Подольський, -стоїть купочок молодиць i дiвчат.
+- Спасибi!
+- Чи не знаєте, - кажу, - де б тут службу можна знайти?
+Ми й самi ждемо, молодичко!
+- Коли ваша ласка, - кажу, - то й я собi коло вас стану.
+Стою я та дивлюсь: люд як та комашня копошиться, одно на одного наступає, зiходяться, розiходяться, гомонять, кричать, - i люди, й пани, i мiщани; стукотить, гуркотить.
+Двi молодички гарненько цокотять удвойзi, а тут дiтвора змагається - чогось не подiлили.
+"Е, е!
+Дивiться ж бо, молодичко!
+Ну ж бо, ну, не соромся!"-звивається вона коло повновидої, гарної молодицi у бiлiй сорочцi i в зеленiй хустцi.
+- Я й ваше намисто порву!
+Чого це ви на мене напались?
+Москаль, що якесь старе залiзо продавав, задивився, стоїть i всмiхається, i не чує, що жвавий мiщанин у чемерцi штовха його:
+Чи продаєш залiзо?"
+Якась пристаркувата панi до нас iде.
+- Чому нема? - кажуть усi.
+Та й почали договорятись.
+"Роби менi й те, й те, i друге, й третє, i все, i бiли, й вари, i ший, i мий.
+- Шукайте собi деiнде, -кажуть їй, одступаючи од неї.
+- Добре, панi!
+"Все, -думаю, -що-небудь запрацюю собi.
+Нема нiде хлiба лежачого".
+Привела мене панi до своєї господи.
+Стрiла нас панночка, вже доросла й огрядненька собi, нiвроку.
+- Ось iде за мною.
+- Отеє, мамо!
+Нащо вам селючка здалась?
+Хiба будемо на неї дивитись, як на мальовану!
+Бачу, що менi недобре тут буде!
+А стара й слова дочцi не промовила.
+Розказала менi всi там порядки i навчила, що й як, та й покинула мене саму в хатi.
+Поклонивсь менi та й каже:
+Спасибi йому, розважив мене трохи тим словом добрим.
+Цiлiсiнький день у роботi; одно ще не скiнчу, вже друге мене дожидає.
+Сходить сонечко - вона вередує, i зайде - вередує.
+"Чому, - каже, - в нас не так, як в Iваненковських панiв, що в їх усе по-панськи, любе й миле?
+Я, каже, так жити не можу!"
+Мати вговорює, аж падає коло неї:
+Бог дасть, i в нас по-панськи буде!"
+"Ой, дочко! не дурiй!
+Гляди, щоб з тебе добрi люди не смiялись!"
+- А що? - каже, було, до жiнки, - бог нас покарає, що ми так дитину розпустили!
+Не потурай їй, жiнко, бо каятись будеш!
+Ти ж мати, ти перша порадниця.
+Ти все за багатшими пнешся; придивись, лишень, то й побачиш, що нi за чим гнатись.
+Коли жалуєш дитину, то навчай грозьбою, коли не можна просьбою.
+Послав бог їм лихо: захорував господар та хутко i вмер.
+- Доню моя мила, доню моя люба!
+Послухайся мене хоч тепер, не пнися в пани, не гордуй своїм родом.
+Живи, доню, як бог тобi дав, шануй стару неньку.
+Послухайся, доню!
+Поблагословив її та знов питає:
+- Пам'ятатиму, татоньку милий!
+Народу зiйшлося, мiщан, що нiде було й орiшку впасти.
+IX
+А там як почали вчащати якiсь приятельки, верхоглядки та верхоумки, то й звели її нiнащо, i дома не сидиться, i роботи вже годi: все б у гостину, та щоб убрання все нове та хороше на їй було.
+Аби трохи в матерi забряжчало в калиточцi, зараз i почне вимагати; а мати така, що послухає й оддасть, та потiм нiкому так гiрко, як менi, бо стара хоче те у хазяйствi навернути, що дочка витратила, - та й д'хнути менi не дає: роби, та й роби, та й роби!
+Стали на прощу люди сходитись.
+Прийшли i з нашого села; якось у базарi вгледiли мене й пiзнали.
+- А твiй брат дуже на тебе гнiвається, їздив за тобою у Дем'янiвку, та там дознавсь, що ти аж у Києвi.
+- А як вони живуть? - кажу.
+Чи гаразд у їх у господi?
+Такi стали голi, як турецькi святi.
+Господь їх святий знає, що то таке!
+Зубожiли так, що часом i хлiба позичають.
+Чи не зайдете до мене?
+- Добре, - кажуть, - на ранок наготуй, то вiзьмемо.
+От узяла я тi гришi в калиточку, чотири карбованцi братовi послала, за п'ятого купила то намистечка дiвчаткам, то сережечки, то хрестики хлопцям, то персники, i стрiчок, i спiдничку старшенькiй небозi, - нехай мене згадують, коханi дiточки!
+Боже мiй милий!
+Нехай же мати божа прощає мене, грiшну, що я свойому рiдному братику лихо наплакала!
+Се мене й господь не помилує, коли впаде хоч слiзка з моїх очей за себе самую.
+Надумалась я та нiби менi й працювати веселiше стало.
+"Може, ласкавiстю своєю та покiрливiстю втихомирю її", - було, думаю.
+Бачить, що корюся, та ще гiрш мене зневажає, а далi й бити вже порвалась.
+Мене зроду нiхто ще не бив, та бог менi дасть, що й не буде бити нiхто, поки вiку мого!
+Добудь мiсяця.
+- Та ви з моїх грошей не забагатiєте, а я бiдна не буду.
+Стара почала вмовляти: останься та ii останься; бо жалувала мене, що я їй щиро робила, не лiнувалась i слухняна була, - от як той товкач: що менi загадають, те й зроблю.
+Коли ми тут сваримось i миримось, у ворота хтось возом уїжджає.
+Се ж мiй братичок рiднесенький!
+- Братику, мiй соколе!
+- Нi, сестро моя рiдна! - говорить.
+Нужда мене зстарила i зв'ялила.
+А який же то парубком був!
+Так мене й облили сльози.
+- Здумав собi та й поїхав.
+Хотiв тебе побачити й свiту божого повидати.
+Вiн менi оповiдає, яке в його убожество настало, i як жiнка, хоч i любить, та неспокiйна дуже, i як дiточки ростуть i мене згадують.
+Я й кажу йому:
+Ти в мене один у свiтi: ти в мене й батько, i дитина, i родина.
+Нема в мене тепер нiчого, тiльки два карбованцi, заробленi в панiв, та не знаю, чи оддадуть, а хочу я згодитись на рiк.
+От вiзьмеш та й справиш собi, що там найхутче тобi треба.
+А сам аж гнеться.
+Тiльки на порiг, а стара й пита:
+Що те лихо згадувати! - каже.
+- Та коли ти обижаєшся, - промовила дочка, - то я й не доторкнусь до тебе.
+Хiба се ви мене пожалували, чи що, щоб я вам дякувала?
+- Годись на рiк.
+- А я хочу двадцять карбованцiв, - кажу.
+I грошi хочу всi наперед.
+А я, як сказала, то й не одступаюсь од свого слова.
+Дамо двадцять рублiв, тiльки, не всi разом.
+"Вiзьму, - думаю собi, - хоч п'ятнадцять: йому тепереньки дуже потрiбно".
+- На, - кажу, - братику мiй!
+Побув вiн зо мною два днi.
+Що то рiдне та своє!
+Iще два мiсяцi менi до року осталось.
+Та вже найнялась, як продалась, - треба служити!
+Аби схотiв, то знайдеш на свої руки муки! 

myfirst.py

@@ -0,0 +1 @@
+print("Hello world")